9 людей поділилися теплими історіями вдячності своїм коханим

В мережі можемо сьогодні часто знайти статті про непорозуміння, сварки між чоловіками та жінками. Здається, що щасливих пар і шлюбів вже майже не залишилося. На жаль, розлучень більшає, але розчаровуватися не варто: щасливі пари ще не перевелися. Звісно, їм теж приходиться несолодко, вони важко працюють над своїми стосунками, зносять болі й печалі, хвороби та біди. Та попри все залишаються разом, кохаючи одне одного і не дозволяють проблемам руйнувати своє щастя.

Тутка вірить, що справжня любов, повага й взаєморозуміння ще живуть на світі. І наші герої вам це доведуть, вселять віру у справжні почуття.

***

Мої батьки разом вже 50 років. Познайомилися, коли мама обіграла тата у більярд, а вже на другому побаченні він їй освідчився. І вона не відмовила. Татові приходилося 5 годин їхати до неї, бо мама жила дуже далеко. Дотепер вони кохають одне одного, батько любить її за те, якою вона є. Він поділився, що одразу зрозумів, що вона – його друга половина. Він міг розповісти їй абсолютно про все на світі. Вони досі зберегли ніжність, ввічливість одне до одного, і сьогодні, на пенсії, майже увесь час старенькі проводять разом.

***

Я часто жалілася, що мені незручно спати на дивані, а чоловік постійно котиться на мене уві сні й не дає виспатися. Придбали велике ліжко, думаєте я виспалася? Та де там! Чоловік присувається до мене, обіймає, цілує, а його величезна половина ліжка пустує. Хоч і дещо незручно, але така турбота й ніжність накривають хвилею тепла, чуттєвості й любові. Ага, забула сказати – терплю його любов вже 19 років!

***

Душа просила серйозних стосунків. Але якось не складалося. Поки в маршрутці не зустрів свою майбутню дружину. Вона була красивою, але красивих багато. Вона була розумною, але такі теж зустрічаються. Вона виявилася настільки приємною в спілкуванні, начитаною і милою, що я зрозумів: це – діамант! Через кілька місяців цукерково-букетного періоду ми почали жити разом, зробили ремонт у квартирі. Звісно, ми й сварилися, і ображалися одне на одного. Навіть ледь не розбіглися. Але, подумавши, вирішили, що одне без одного нам вже ніяк. І ось через 16 років спільного життя у нас як і колись міцна сім’я, підростає дочка-школярка, кіт тішить нічними «обіймочками». За цей час дружина жодного разу не дала мені приводу для ревнощів, і я намагаюся відповідати тим самим. Я ладен зірватися в магазин за її улюбленими булочками в будь-який час, а вона – почистити мені гранат. Якщо за комп’ютером сидить вона, то я заварю їй каву і принесу, не забувши про смаколики. Якщо ж за комп’ютером працюю я, то дружина приготує мені улюблену страву, і нагодує. Це дрібниці, але вони дуже приємні. Я стараюся для неї й бачу, що вона теж старається. Мені здається, що це і є любов. Для мене немає на світі жінки, прекраснішої від дружини. Інші дівчата настільки сильних емоцій не викликають. Навіть дуже красиві.

***

З чоловіком разом вже понад 20 років. Він у мене виглядає трохи страшним: високий, мускулистий, бородатий, з татуюваннями, вічно суворий. І характер у нього непростий: занадто він чесний і прямолінійний; якщо йому щось не подобається – скаже в обличчя. Багато знайомих співчутливо хитають головою і зітхають, мовляв, як я його терплю всі ці роки. А я не терплю – я його кохаю. Вони не знають його насправді. Так, він не романтик. Так, не дарує букетів троянд і персня на кожне свято, і не так часто каже, що любить. Але саме ця людина сиділа зі мною цілу ніч, не зімкнувши очей, коли я хворіла, і зі мною ж плакала від щастя обидва рази, коли народилися наші діти. Саме він щоранку готує мені улюблену каву перед роботою, навіть коли у нього вихідний. Він підтримує мене, вірить в мене, коли опускаються руки, і ці вчинки говорять набагато більше.

***

Ми з чоловіком дуже швидко почали жити разом, через 5 місяців після знайомства. Мені на той час було 17 років, а йому – 20. Він, як справжній джентльмен, попросив у батьків дозволу опікуватися мною. І батьки згодилися. Грошей у нас ледь вистачало, але вік був молодий, серце хотіло романтики. Ніколи не забуду, як колись, приплівши ноги додому після важкого 12-годинного робочого дня, я заклякла на порозі: посеред кімнати стояв стіл. Його чоловік застелив чи то старою шторою, чи ще чимось, вже й не пригадаю. На столі стояла пляшка шампанського, курка-гриль і свічки у стародавніх склянках. Це зворушило мені серце. Звісно, потім у нас був ще не один приємний момент, але той романтичний вечір я не забуду ніколи. Досі дивуюся, як чоловік може і вміє проявити кохання і турботу навіть у найважчі життєві моменти.

***

Я своїй коханій сказав, що одружуся з нею через 2 хвилини після того, як побачив. Разом 32-гий рік. Більш того, у нас в родині майже у всіх так. Батько в 1946-му вперше побачив маму в гостях у своєї тітки; вдруге побачив, коли просив її руки у її батька; втретє на весіллі. Прожили разом майже 50 років. Три брати теж довго з одруженням не тягнули: всі живуть зі своїми половинками. Старшому вже 70, другому – 68, третьому – 65. А які вірші третій брат своїй дружині досі пише! На жаль, цей талант перейшов від батька тільки йому.

***

Ми з чоловіком одружилися одразу після закінчення середньої школи, перша дитина народилася у нас через 5 років, друга – через 4. Нещодавно відсвяткували 35-ту річницю весілля. Пройшли усе: розчарування, тривоги, матеріальні й особисті проблеми, 20 років він присвятив службі в армії. Усі ці роки ми були добрими друзями насамперед, розуміли й підтримували одне одного, зуміли зберегти свою індивідуальність, кожен з нас ішов до своєї мети та мав свої мрії. І це правильно: шлюб не має зробити з людей одну особу, але двоє різних людей мають творити цілісним свій союз. Досі люблю слухати історії про пригоди чоловіка, які він робив ще до мене. Страшенно цікаво!

***

Цього літа бабуся загубила свою обручку. Звісно, сам перстень не був дуже коштовним (дідусеві колись грошей вистачило лиш на срібний варіант), але старенька дуже засмутилася. Дід нічого не зауважив, бо добре не міг бачити. Але потім, коли йому зробили операцію на катаракту, зір значно покращився, і дідусь помітив, що бабця ходить без каблучки. 1 січня, на її день народження, він наново їй освідчився і подарував коштовний перстень з каменем. Старенька була вражена, бо для діда прояв ніжності – то щось дивне. Він у нас дуже суворий, не любить ніжностей та надмірної турботи. Разом вони уже 55 років.

***

Я часто подорожую по роботі, в тому числі на вихідних, і я завжди намагаюся взяти з собою дружину. Чому? Тому що я її кохаю. Вона мій найкращий друг, нам подобається досліджувати нові міста разом. Нашим стосункам 21 рік, а шлюбу 16 років. Іноді ми беремо з собою і нашого сина, він це дуже любить. На наступному тижні я лечу до Парижа, і всі мої рідні їдуть зі мною. Часто чую, як друзі скаржаться на своїх чоловіків, це так сумно.

Чи є серед ваших друзів пари з не менш міцними стосунками? А може, герої цих історій схожі на вас і вашу другу половинку?

Facebook Коментарі

Пов'язані статті

Back to top button
Close