in ,

«Дві різні жінки і одна велика загадка». Текст про те, чому іноді гарне розлучення краще від поганого шлюбу

«Вона просто нестерпна! — друг зморщився. — Жахлива жінка. Згадувати не хочеться!»

Він недавно розлучився з дружиною. І хоча запевняв, що згадувати не хочеться, зупинитися не міг. Розповідав, як вона сперечалася з будь-якого приводу, як з нею навіть в магазин не можна було вийти: обов’язково влаштовувала скандал; як вона не могла вчасно приготувати обід, коли він уже помирав з голоду; як вона витрачала гроші на дурниці, хоча сама заробляла копійки; як вона розтовстіла, і це його дратувало: жінка повинна бути стрункою!

Він навіть вимовляв такі слова, що я попросив його бути трохи стриманішим.

«Легко тобі повчати, джентльмене! – вигукнув він. – Ти б пожив з нею хоча б тиждень. А я прожив 7 років. Добре, що дітей не народили. Нещасні були б діти».

«Ну добре, — сказав я, — заспокойся».

Але друг не заспокоювався: «А знаєш, як вона мене діставала дзвінками? Поїду до друзів — кожні 5 хвилин: “Ти скоро додому?” Блін, прямо соромно було».

«Так, — погодився я, — жахливо. Але зате тепер ти вільний».

Цю розмова я згадав десь через 3 роки. Коли приїхав в гості до іншого приятеля. Він сказав: «А давай в парк? Погуляємо з візочком».

Його доньці було пів року, і він любив з нею гуляти. «Звичайно», – відповів я.

Ми ходили, дочка спала, а приятель неголосно розповідав мені, наскільки він щасливий. Взагалі зараз майже не почуєш таких простих і добрих слів, тож я слухав уважно. Тим більше що була одна інтрига, яка мене цікавила.

Він розповідав про дружину. Вони разом понад два роки. Познайомилися на великій вечірці, куди цей приятель йти не хотів.

«А тепер з жахом думаю, — він посміхнувся. – Адже якби не пішов, то не зустрів би Оленку».

Оленка була ідеальною жінкою, якщо вірити приятелеві. Вона чудово готувала, вона облаштовувала такий побут, що приятель радів будь-якому горнятку; при цьому витрачала гроші дуже розумно. Приятель зробив для неї дублікат банківської карти і навіть не дивився на що рахунки, які йому приходили.

Вони майже не розлучалися. «Знаєш, — сказав він. – Якщо я раптом десь без неї, то вже через годину починаю нудьгувати. Швидко прощаюся і їду додому. Ми посварилися лише один раз — через ім’я для доньки. Вона хотіла назвати Тонею, а я — Ритою. Ну і назвали ми Тонею, як ти знаєш. Так, я посварився трохи, а сам подумав: і навіщо? Гарне ім’я. Оленка має рацію».

А потім додав: «І фігура у неї класна. Хоча Оленка постійно бубонить, що їй треба худнути».

«Тобто ти закоханий, хоча ви вже разом довго?» – уточнив я.

«Звісно! І з кожним днем люблю її все більше».

…Такі різні дружини двох моїх приятелів. Але інтрига в тому, що це одна і та ж жінка. Олена була дружиною одного, який її зненавидів; вона стала дружиною іншого, який її обожнює.

Тепер я б’юся над цією загадкою: як таке можливо?

За матеріалами

Сподобалось?

17 маленьких безумств, які ми здійснюємо тоді, коли можна зняти з себе маску пристойності

8 типів людей, з якими краще не спілкуватися