in ,

Історія про те, що часом заради нового життя потрібно розтоптати старе без краплі жалю

Їй було 30. Вона йшла в нічну зміну, на підлозі хропів чоловік, а донька тримала її за пальто і плакала: «Не йди!» Син проводжав мовчки: він старший, доросліший від сестри на цілих 1,5 роки. Через 2 дні вона дізналася, що в сусідньому містечку в одне з відділень потрібна медсестра. Її взяли. Вдалося купити старенький будиночок на околиці. В кредит. Увесь цей час вона була немов танк, бульдозер: не можна звертати, тільки вперед, не думай про труднощі. Прийшла до тями, коли поїхала вантажівка, залишаючи за собою клуби пилюки, а в кімнатці з низькими стелями — вежу з речей. Коли витягла з колодязя відро чистої, смачної води. Коли затопила грубку і будинок наповнився теплом. У цьому маленькому старому будиночку вони повинні бути щасливі!

Щастя було багато: сонце в маленькі віконця, ранкові купання в річці, теплий ґанок, на якому приємно стояти босими ногами, перші пагони кропу і морквин на грядці, кава на сніданок. І нічого страшного, що кава найдешевша, розчинна, а на вечерю одні макарони. Зате на душі було спокійно. Вона оберігала їх маленький світ від чоловіка, який намагався повернути сім’ю, згадуючи, як плакала донька. Ніколи!

Після щомісячних платежів в банк грошей залишалося небагато, але через кілька місяців життя внормувалося, почала планувати залишки зарплати і на їжу, і на речі. Вона вчилася сподіватися на себе, не скиглити, просто йти вперед. А діти притягли собаку.

Щеня-маля, воно ледве стояло на лапах, гойдалося від слабкості й дивилося на неї загноєними очима. Зробило два ковтки теплого молока і впало. Через 10 хвилин набралося сил і ще кілька ковтків. Вижило. Потім з’явилося кошеня. З діркою у вмираючому тільці, з обвугленими пеньками від вусів. Теж вижило. Всі вижили.

Майже відразу, як тільки зрозуміла, що вони твердо стоять на ногах, що восени у них будуть свої овочі, посадила яблуню. Завжди вважала, що якщо є свій будинок і клаптик землі, обов’язково повинна бути і яблуня.

– Вам яку? — питала жінка в розпліднику.

– Не знаю, — відповіла вона і посміхнулася.

– Візьміть цю.

Вона несла додому гілочку і навіть не уявляла, що через кілька років всі будуть дивуватися медовим за прозорістю яблукам, з яких виходить надзвичайно смачна шарлотка і дивовижне ароматне варення.

Один з куточків ділянки виявився зачарованим: він, попри сонячність і відкритість, був покритий зеленим мохом. Гілки малини тут ставали рахітними і засихали, немов їх посадили в піски Сахари, а не в добре зрошену землю. Саджанець кедра 3 роки стояв там в стані глибокої коми, потім відростив на тонкому стовбурі величезну пухлину і помер. Вона плакала над ним, немов над близькою людиною, а потім посадила сливу. Гілочка сливи, прийшовши до тями після гучної й багатолюдній площі, де її виставляли на загальний огляд, випила багато смачної колодязної води, озирнулася, побачила навколо зелений моховий килимок і вигукнула: «Те, що треба!» На третій рік життя потішила десятком перших плодів, а морозною малосніжною зимою замерзла. Але не померла. Наступного літа відростила на останньому живому залишку стовбура товсті гілки.

А ще їй віддали саджанець вишні: якщо не візьмеш — викинемо. Посадила. За 3 роки вишня перетворилася на дерево, але плодоносила мало. Вона підійшла до неї ранньою весною з сокирою, постояла… «Гаразд, живи».

У серпні дерево було так обвішане великими плодами, які матовими боками виблискували на сонці, що знову всі дивувалися і дивувалися, не забуваючи спльовувати камінчики.

В її житті більше не було чоловіків. Всю чоловічу домашню роботу взяв на себе майже дорослий син. І ніколи, як би важко не доводилося, вона не шкодувала про минуле життя. Світ, щастя і спокій в маленькому старому будиночку краще, ніж життя з чоловіком-пияком в квартирі з усіма вигодами. Вона це знає як ніхто інший.

Сьогодні вона варить собі вранці дорогу каву. Найкращу. Це їй діти купують. А з горнятком в руках любить стояти біля великого вікна. Вже немає тих маленьких віконець, як немає і самого старенького будиночка з низькими стелями. Тому що будинок тепер інший: новий, з великими вікнами.

Інший собака лежить тепер на теплому ґанку, а в кріслі — інший кіт…

Але все ті ж дерева зацвітуть цієї весни, потішать всіх солодкими яблуками, величезними сливами і урожаєм бордової вишні. А вона буде варити варення і пекти шарлотку. І в будинку буде солодко пахнути ваніллю, корицею і щастям…

За матеріалами

Сподобалось?

У вас не могло бути інших батьків

Користувачі мережі назвали найкрасивіших жінок-знаменитостей 2020 року, вибравши 100 головних красунь світу