in ,

Мої донечки зібралися на море…

Мама, яка працює 24/7, виходячи вранці на роботу, доручила донькам самотужки зібрати собі валізи. Два тижні воістину спартанських умов, віндсерфінг та недорогий готель, вимоги залишилися незмінними: книги для читання, альбоми для малювання, одяг на пляж, на сніданок, обід та екскурсії.

Пізно ввечері, повернувшись додому, дім вже спав. А в розкритих валізах на мене чекали три такі прекрасні, такі щасливі й різні, впізнавані та рідні жіночі історії:

Валіза старшої доньки — з десяток чорних і сірих футболок, велика татова — замість піжами, одні порвані джинсові шорти та шльопанці. Альбом, прості олівці для малювання та чорна ручка для нотаток в саморобному блокноті. І книги — пребагато книг. Різні за товщиною, серйозністю та ступенем захоплення ними. Конячка — іграшка з дитинства, м’якенька, мов спогад з її дитинства, котре майже пройшло. Зубна щітка.

Середуща донька — три пишні спіднички й чотири сарафани зі складками, п’ять штук милих маєчок з сердечками, принцесою та паєтками-трансформерами, заколки для волосся з червоними квіточками, трохи бірюзових і золотистих. Шість пар рожевих босоніжок, включаючи з блискітками та масивними рожевими каменями (і гадки не мала, що вони всі — наші! Де вона їх всі ці роки ховала!?). Багато дрібних м’яких і дуже пухнастих іграшок. Коробка акварелі, велика коробка фломастерів, півсотні кольорових олівців. Альбом. Одна невелика книжка (мабуть, удостоєна такої честі аж наприкінці: “Мама там про книжку згадувала? Та нехай буде оця, немає різниці). Велика косметичка з набором блисків для губ і маленьким ароматним милом. Звісно, косметичка з кішечкою, та зубну щітку не поклала).

Третя донька, яку середуща “благословила” валізою кричущо-рожевого кольору, залишила її напівпорожньою: поклала до неї книжку про Карлсена, одні трусики та нічну сорочку, один сарафан, невиразні босоніжки й старого білого ведмедика, турботливого загорнутого у старий шматок бавовняної тканини. Місця ще вдосталь, та всі речі охайно складені на купку, перечеплені маленьким ремінцем, щоб по всій валізі як-небудь не порозкидалися. Три різнокольорові олівці, зубна паста, гребінець.

Дивлюся на все це і думаю собі: а навіщо я взагалі їх виховую?

Кожна з них уже знає, як влаштувати своє життя.

Автор: Наталія Олейнікова

Сподобалось?

“Отвори в човнах”: Я прочитала цю притчу за хвилину, а задумалася на цілий день!

6 серпня – яке сьогодні свято та чого не можна робити. Іменини, традиції, заборони, прикмети та визначні події