in , ,

“Так виглядає щастя. Нещастя виглядає не так”. Відверті слова психолога про життя.

Віримокожен знайде в них щось для себеЯк знайшли і ми.

Спека. Повертаюся додому, назустріч суне вагітна жінка. Їй дуже важко, це видно одразу, яке ж несправедливе життя! А вона пре вперед! Напролом іде, ладна все знести на своєму шляху. Сила життя — у вмінні проломити асфальт, все інше можна вбити і з’їсти. Як нектарин. Камінець лиш залишиться…

Недавно в мережі натрапила на фотографії монаршої родини на якомусь пишному святі. Маленькі спадкоємці — білява дівчинка і її ще менший братик — стоять на балконі, мило усміхаються й рученятами махають багатолюдному натовпу.

А далі був концерт, діти опинилися в центрі уваги, з ними усі віталися, всі фотографувалися, тиснули руки й дарували подарунки. Хлопчика зморив сон, дівчинці стало нудно.

Народитися принцом — це завжди мати гарантоване місце в першому ряду. І ніколи не мати можливості звідти втекти.

Вислуховую скарги друга: “Мені вже сорок. В ранці мене болить голова, ввечері — спина. Без окулярів нічого не бачу, без ортопедичних устілок важко ходити, половину зубів з коронками. Не можу вино пити — печія. З’їм солодке — нудить, від жирного в мене гастрит. Якщо не висплюсь, то цілий день пропав. Без таблеток з дому не виходжу. Але ж взагалі, я ніби здоровий…”

— Звичайно, здоровий, — відповідаю, справді хворий зовсім не такий.

Інший випадок: щодня гаруєш, як кінь, й сміливо можеш назвати себе представником середнього класу. Дітям все купуєш, себе обмежуєш у всьому, відпочиваєш вдома на дивані, носиш найпростіші речі, їж тільки вдома. А чому тоді твоїх річних заощаджень вистачить на один сімейний відпочинок на морі? Ти ж ніби багатий.

Так, звісно, бо саме таке воно — багатство. Бідність — зовсім не така.

В мене чудові й непроблемні діти! Тоді чому вони неслухняні, кричать і галасують, а в їх кімнаті — вічний безлад?

Все легко: саме так поводяться непроблемні діти. З проблемними все геть по-іншому.

В мене добра освіта, розумна голова на плечах. Нормальне життя загалом. Але чому ж…? Ми маємо те, що маємо. Воно завжди буде гарним, поки його не стане.

А життя? Воно таке коротке?! Чому ж? Воно довге: 70, 80, 100! І за ці роки ти зробиш те, що мав зробити. Що не встигнеш, то не встигнеш. Ось це і є життя довге! Коротке життя – це зовсім інше.

Щовечора зустрічаю в парку одну немолоду пару. Знаю їх вже давно, десь зо двадцять років. Ще пам’ятаю їх молодими: вони сміялися й жартували, їздили за кордон й боролися за життя. Нині ж наполовину зігнуті, сперлися на свої палички й повільно бредуть. Рука в руці.

Оце — щастя. Нещастя — зовсім інше.

Народитися людиною — це завжди мати право бути в першому ряду. І неможливість звідти піти. Доти, допоки від тебе не залишаться камінці.

Всі ілюстрації та фото з відкритих інтернет джерел

Сподобалось?

15 нотаток від кмітливих батьків, які знайшли особливий підхід до виховання дітей

30+ прикладів того, як ми ламаємо побутову техніку, самі про це не здогадуючись