Вся правда про весільні залаштунки від професійного фотографа

Інтернет рясніє кадрами зі щасливими молодятами на фоні мальовничої природи і дружними сім’ями в красивих інтер’єрах. Але не всім відомо, що ховається за ідеальними знімками. І тільки опинившись по той бік барикад, можна зрозуміти, чого варте таке задоволення.

Ми в Тутка зацікавилися внутрішньою кухнею такої непростої професії, як фотограф. Сьогодні трохи відкриємо завісу таємниці, поділившись невигаданими історіями з практики людини з камерою.

Цікаве
Loading...

Про клієнтів, які вичавлюють з тебе максимум

«Замовила» мене на весілля пара, відразу було видно, що всім процесом в організації події керує дівчина. Хлопець на зустрічі мовчки кивав, його обраниця повідомила, що звільнила майже увесь день для фотозйомки. До РАЦСу в нас було 6 годин на прогулянку. Я сказав, що цього забагато, достатньо 3 годин, але будь-які спроби скоротити час зводилися до її фрази: «Я хочу багато фотографій». Відеооператора на весіллі не було, отож наречена заявила, що чекає від мене не менш як 2000 кадрів.

Настав день весілля, ми їдемо по визначених точках. На третю годину у всіх починають здавати сили і наречений пропонує зупинити зйомку, щоб перекусити в кафе. З ним погоджуються всі, але проти наречена. Їдемо далі. Проходить ще година, наречений вже не дуже позує і не хоче потрапляти в кадр. Разом з цим на вулиці досить спекотна погода — 29 °С. Коли хлопець вкотре з небажанням погоджується позувати, у нареченої починається істерика: «Ти чого млявий такий? Для кого я все організовувала? Ти не хочеш красивих фотографій? Навіщо ми платили такі гроші фотографу, якщо тобі все одно?» Це трохи оживляє нареченого.

На передостанній точці хлопець сказав, що він більше не фотографується. У нареченої знову істерика. Однак це вже не працює. Між ними відбувається короткий діалог:

Наречена: «Ти не хочеш фотографуватися?»

Наречений: «Ні».

Наречена: «Упевнений?»

Наречений: «Так. Я втомився».

Наречена: «Може, тоді і до РАЦСу не поїдемо?! Ти ж втомився».

Наречений: «Може і не поїдемо».

Хлопець розвертається і йде. З нами була подруга нареченої і друг нареченого, останній побіг поговорити з хлопцем, але опісля ми не бачили обох. Дівчина спочатку фиркала, що наречений пішов пішки до РАЦСу, тільки на реєстрацію він не прийшов. Як і на гостину. Всі спроби додзвонитися до нього або друга не принесли результатів. Гостям збрехали, що нареченому стало погано, але всі розуміли, що він пішов з весілля. Банкет не скасовували. Спочатку він був схожий на поминки, але професіоналізм ведучого і алкоголь повернули людям свято. Наречений і наречена так і не стали чоловіком і дружиною. Дівчина намагалася забрати у мене гроші, але я віддав їй більш як 2 000 фотографій.

Про незвичайні прохання

Скажу відразу, що образити мене важко, але можливо. Так сталося на одній із зустрічей з потенційними клієнтами. Я адекватно сприймаю свій зовнішній вигляд, сам називаю себе товстим і часто жартую над цим. Як ви знаєте, повненькі люди мають право жартувати над повненькими. Ми як толерантні афроамериканці, тільки толерантні товстуни. З цього ви вже зрозуміли, що історія закрутилася навколо моєї талії, яка далеко не тоненька берізка, а скоріше могутній дуб.

Почалося все зі звичайного дзвінка: «Нам подобаються фотографії, хочемо замовити на весілля, ціни влаштовують, зустріньмося». Через день ми вже сидимо в кафе, я розповідаю про зйомку і вкінці прошу давати запитання. Дівчина довго мнеться, після виголошує: «Мене все влаштовує, але є одне прохання. Могли б ви схуднути до нашого весілля?» Дивлюся на її хлопця, він від сорому очі ховає, я намагаюся віджартуватися, що дівчина, мабуть, тренер з фітнесу та ми можемо попрацювати за взаємною домовленістю. Вигляд у клієнтки не змінюється, вона продовжує: «У нас будуть стрункі люди на весіллі, не хотілося би бачити товсту людину». Я збираю речі, даю рекомендацію знайти стрункого фотографа і йду.

Через кілька хвилин дзвінок від її хлопця, він просить повернутися, каже, що влаштовує і ціна, і якість фотографій, перепрошує за ситуацію, що склалася. Мовляв, нас влаштовує ваша вага. Відповідаю, що не проти пофотографувати його весілля, але у мене є одне прохання: він повинен змінити наречену. Вимикаю його і закидаю обох в чорний список.

Про найбільш незвичайних клієнтів

Замовили у мене сімейну фотозйомку, причому самі герої живуть в селі, попередили, що фотографуватися будуть вперше. Героями були мати і син, я спробував дати якісь поради по зйомці, але мене запевнили, що це не допоможе. Узгоджену суму перевели на рахунок, тому в призначений день я виїхав у вказане місце. До села їхати недалеко, близько 40 км, на під’їзді пригледів цікаві локації для зйомки.

Приїжджаю, зустрічає мене чоловік і каже, що родина чекає нас в полі. Без проблем, сіли в його уазик і погнали. На місці нікого, крім стада корів. Питаю, де герої, — мене підводять до однієї з корів і телятка. Ось, кажуть, мати і син. Мовчав я довго. Потім запитав, навіщо їм фотограф для цього потрібен. Можна ж зняти на звичну камеру або телефон. Чоловіки розповіли, що кадри потрібні для рекламної кампанії, але чомусь фотографи або відмовлялися знімати корів, або вимагали великих грошей, коли чули слово «реклама». Господарство у них невелике, набрали кредитів на його створення, зайвих коштів немає. Тому вирішили піти на хитрість.

Відмовлятися працювати не захотів, відзняв, після чого мені ще всякої їжі з собою дали. Результат роботи фермерам сподобався. Після цього ще кілька разів з ними вдалося попрацювати. Однак відтоді завжди уточнював, з людьми я буду працювати чи ні. Клієнти від такого запитання завжди зависали.

Про фотографа, що перетворився на безкоштовного спеціаліста

Одного прекрасного весняного дня зателефонувала до мене якась панянка, сказала, що вона від родички моєї і їй потрібно познімати весілля. Таким клієнтам я завжди радію, дізнався дату (вона виявилася вільною) і озвучив ціну з невеликою, але приємною знижкою. Дівчина здивувалася і сказала: «Ви мене не почули? Я від вашої улюбленої тітки, про які гроші ви говорите?» Тут сторопів я і перепитав, що було обіцяно моєї родичкою. Гарантія була дана на абсолютно безкоштовну зйомку, бо я — гарний хлопчик і в дитинстві до тітоньки бігав їсти млинці.

Відмову дівчина сприйняла болісно. Через годину мені передзвонює мама і, сміючись в трубку, розповідає, що їй зателефонувала моя тітонька, жорстко запитавши: «Твій Саша фотографує за гроші? Як так можна? Засмутив дочку подруги моєї колеги». На це мама сказала родичці: «Мій син не альтруїст». Відтоді ми з мамою вважаємося невдячними, звертатися за допомогою до нас не рекомендовано.

Про тонкощі стосунків з весільним реєстратором

Колись, знімаючи процес реєстрації, я випадково зачепився за штору. Відразу скажу, що це були традиційні пишні ганчірки, які не тільки закривали всі вікна, але і лежали на підлозі. Поправляти їх було не можна, як і взагалі торкатися до них. Якщо хтось наступав на штору, церемонія зупинялася і робилося зауваження. Мені ж особливо не пощастило. Задкуючи під час зйомки, я зашпортнувся, і вона трохи злетіла з петель на карнизі. Реєстраторка фиркнула: «Уважнішим треба бути», я вибачився, а після закінчення підійшов і сказав, що приїду у вівторок і начеплю петлі. Просто після робочої суботи РАЦС відчинявся тільки в цей день. Все зробив як обіцяв, добре, що драбину мені дали.

Проходить місяць, у мене наступне весілля в цьому РАЦСі. Заходимо в зал, нас зустрічає знайома реєстраторка. Побачивши мене, вона заявляє, що фотограф повинен вийти з приміщення, тому що з ним був інцидент. В іншому випадку реєстрації не буде. Пояснення ситуації не допомогло. Реєстратор стояла на своєму.

Гості та пара, почувши мою розповідь, стали на мій бік. Тільки втручання керівника РАЦСу дозволило провести церемонію. За дверима чулися заклики: «Треба заборонити йому тут перебувати», а також пояснення керівника: «Ви розумієте, що ми порушуємо закон?» Зрозуміло, що було зіпсовано настрій і витрачено час, але потім молодята навіть жартували, що їх фотографує рецидивіст. З цією співробітницею РАЦСу я працював ще кілька разів. Зі мною вона не віталася і демонстративно зупиняла церемонію, якщо я пересувався по залу, вимагаючи повернутися в «дозволений» кут.

Про те, як опинитися прямо в Парижі

Кожен з нас мріє про безкоштовні подорожі. У мене навіть був пункт в прайсі, що я можу зробити безкоштовну фотосесію в Парижі, Римі, Відні, Нью-Йорку та інших відомих населених пунктах, якщо замовник візьме на себе всі витрати для мене. Пункт був внесений жартома, але одного разу це спрацювало.

Телефонує дівчина, каже, що весілля у них буде в Парижі. Вони готові оплатити поїздку, тим більше що я сам вказав: зйомка безкоштовна. Домовилися зустрітися. Радості у мене було багато, уявляв, що скоро буду викладати в портфоліо кадри з краєвидами столиці Франції і цим збільшу потік клієнтів. Ще й «шенген» в паспорті був відкритий, залишалося тільки валізу зібрати. Настає день зустрічі, я відразу розповідаю про те, що їм не треба буде витрачатися на візу. Клієнти здивовано — яка віза? До ресторану — 200 км їхати. На бензин грошей дамо, ліжком в будинку родичів забезпечимо.

Ось тут і з’ясувалося, що весілля відбудеться не в місті Парижі, а в однойменному ресторані, розташованому віддалік. І заперечити їм було важко — сам вказав Париж, але не уточнив, що у Франції. Відмовляти не відмовив, попросив тільки оплатити готель в найближчому місті. Весілля пройшло ідеально, після неї молоді зізналися, що розуміли, про який Париж йшлося, але вирішили спробувати удачу і отримати безкоштовну фотозйомку. Їм це вдалося.

Про те, як вийшли невидимі фотографії

Звернулася до мене дівчина з проханням попрацювати на весіллі подруги. У телефонній розмові попередила, що пара буде незвичайною. Домовилися зустрітися, приїжджаю в кафе і за столиком бачу трьох осіб. Підходжу, вітаюся і розумію, що двоє за столом не бачать мене. Тут встає друга дівчина, каже, що це вона телефонувала мені, майбутні молодята її друзі і вони не бачать. Я дуже довго мовчав — просто не знав, що сказати. Для мене це був перший випадок, коли треба було знімати сліпих людей.

Незручну паузу перервала наречена. Вона сказала, що її звуть Ганною, а нареченого — Петром, мене відбирала їх подруга Олена, з якою ми говорили телефоном. Насамперед фотографії потрібні їм для майбутніх дітей, щоб вони побачили весілля мами і тата, а лише потім для родичів, друзів та стін. Вони довіряють своїй подрузі, вона відібрала ряд фотографів. Питання стоїть лише в моїй здатності спрацюватися з людьми, які не бачать, а також у можливості не розміщувати ці знімки в портфоліо. Аня і Петро не хотіли публічності, але багато фотографів попросили додаткову плату за таку послугу. Вкінці Аня пожартувала, що якщо нічого не вийде, то вони не образяться, тому що не побачать мого провалу.

Розмовляли ми більше 2 годин, наречених все влаштувало, і вони уклали договір зі мною. На весіллі було справді важко. Кожен момент зйомки тривав довше, ніж зазвичай, але я отримав неймовірний досвід із роз’яснення людям того, що хочу від них отримати. Були ляпи з мого боку. У роботі з парами часто прошу поглянути одне на одного або кудись в бік, ось і тут вирвалося. Відразу почав вибачатися, але Аня і Петя виявилися класними і жартували, що можуть поглянути куди завгодно, але не факт, що побачать. Найбільше хвилювався за результат. Роботу приймали батьки, а також Олена, яка всіляко допомагала на зйомці. Їм все сподобалося. Новоспечені молоді назвали ці кадри невидимими світлинами. Ми ще кілька разів працювали разом. У них прекрасна дочка і щаслива сім’я.

Як ви думаєте, кому складніше під час зйомки урочистості — тим, хто позує на камеру чи ж тому, хто знімає? У вас були цікаві моменти в роботі з фотографами, а може, ви самі — професіонали, і маєте чим з нами поділитися? Чекаємо на ваш відгук в коментарях.

Залиште свій коментар

коментарів

Завантаження...

Пов'язані статті

Back to top button
Close