in , , ,

Жертви, які закохались у своїх кривдників: в це важко повірити, але це правда

Цей феномен має назву «стокгольмський синдром», або «синдром заручника». В Стокгольмі у 1973 році двоє злочинців пограбували банк та 6 днів тримали у заручниках чотирьох працівників. Після закінчення облоги заручники перейшли на бік грабіжників, а одна дівчина навіть заручилась зі злочинцем. І це не одиничний випадок коли кривдники почали симпатизувати своїм жертвам.

Петті Герст – заручниця, яка закохалася в одного з викрадачів

Петті Герст до та після викрадення

У 1974 р. політичні терористи Сімбіоністської визвольної армії викрали онуку мільярдера, 19-річну Петті Герст. Дівчину 57 днів тримали в шафі за розміром 2 метри на 63 сантиметри, перші дні з кляпом у роті та зав’язаними очима. Її катували та гвалтували.

Терористи хотіли зробити обмін на ув’язнених злочинців зі свого угрупування, але план не спрацював. Петті стала однією зі зловмисників та не намагалась звільнитись, вона грабувала банки разом з ними. А також закохалась у свого викрадача.

Петті Герст під час пограбування банку і після арешту

Петті Герст після арешту

За кілька днів до свого звільнення Петті зробила гучну заяву про те, що хоче стати на бік зловмисників: «Або й надалі залишатися в полоні, або використовувати міць С. А. О. і боротися за мир. Я вирішила боротися… Я вирішила залишитися з новими друзями». У 1975 р. дівчину, разом з іншими членами угрупування. На суді Герст переконувала, що її до цього змусили, однак обвинувальний вирок все ж було винесено.

Наташа Кампуш і її викрадач Вольфганг Приклопиль

У Відні була викрадена 10-річна Наташа Кампуш. Сталось це у 1998 році. Протягом 8-ми років маніяк Вольфганг Приклопиль тримав її у звуконепроникному підвалі. Повернулась додому тільки у 2006, однак про викрадача дівчина говорила зі співчуттям, стверджуючи, що він піклувався про неї більше, ніж батьки. Пізніше з’ясувалось, що батьки розлучились коли Наташа була малою, друзів у неї не було, була самітницею.

Наташа Кампуш після звільнення

Після викрадення вона згадала, що то телебаченню чула, що у випадку спротиву, жертву викрадення можуть вбити, тому й поводилась покірно. Після визволення маніяк здійснив самогубство, дізнавшись про це дівчина заплакала.

Елізабет Смарт

15-річну Елізабет Смарт викрав маніяк із Солт-Лейк-Сіті у 2002-му. Дівчина провела 9 місяців в заручниках, однак, як пізніше з’ясувалось, вона могла втекти й раніше, якби не прив’язалась до викрадача.

Елізабет Смарт після звільнення

Психіатри і кримінологи вивчали цей феномен не одне десятиліття і з’ясували наступне:

  • У стресовій ситуації між жертвою і агресором іноді виникає особливий зв’язок, який призводить до виникнення симпатії.
  • Спочатку заручники демонструють готовність підкорятися агресору, щоб уникнути насильства і зберегти собі життя, але пізніше через шок, який пережили, починають співчувати злочинцям, виправдовувати їх дії і навіть ототожнювати себе з ними

Елізабет Смарт

Але так буває не завжди. Жорстоке поводження з заручниками пробуджує в них ненависть, але через гуманне поводження жертва може відчути й вдячність. Ще й в умовах ізоляції від зовнішнього світу заручники можуть дізнатися точку зору агресорів і зрозуміти мотиви їх поведінки. Часто жертви відчувають співчуття та бажання допомогти кривдникам коли дізнаються причини, що спонукали їх до злочину. Стрес спричиняє до фізичної або емоційної прив’язаності до загарбників. Заручники вдячні за збережене життя та часто чинять опір під час рятувальної операції.

Жертва стокгольмського синдрому Елізабет Смарт

Сподобалось?

Вся правда про вініри: 11 важливих запитань та відповідей

20+ таємниць розкішного життя: ми розповімо, і вас здивуємо!