in ,

Чи можливо закохатися після 40-ка років?

Чи можливо закохатися після сорока? Як в юності — гостро, до болю в грудях, до завмирання подиху. Бачити і провалюватися … Падати від запаморочення  «випадково» доторкнувшись до руки або плеча, крадькома милуватися, ловити його запах, а піймавши запах його дихання, обпікатись як вогнем … засинати і прокидатися з його ім’ям на вустах …

Кохання оживляє. Воно активує почуття, переживання давно минулих днів. Так наче і не було всіх цих років. Таке наче ці почуття, одного разу випробувані, були законсервовані або віддруковані як відбиток на бляшаному блоці музичної шкатулки — поворот ручки, і ось полилася чудова музика…

Кохання оживляє. Вона наповнює світ звуками, яскравими квітами і запахами. Одночасно все дихає і живе… І водночас, — мало, що має значення, якщо не пов’язано з об’єктом любові.

Кохання привносить в життя сенс. Такий відчутний, живий сенс. Після сорока дуже важко переконати себе, що є заради чого жити. Щоб віддати іпотеку, ще раз з’їздити на море, поставити на ноги дітей, побачити онуків, написати книгу, зробити щось грандіозне, спокійно і гідно зустріти старість? Смішно. Здається, що найяскравіше, цінне в житті вже сталося. Воно і сталося — молодість. Пік життя, її розквіт залишився за спиною.

Кохання омолоджує. Закоханість — це ризикова затія, яку можна собі дозволити, тільки будучи дуже молодим.

Кохання і душевні страждання. Кохання не приходить одне. З приємним любовним томлінням (почуттям, які можна випробувати, тільки закохавшись, більше ніяк), ейфорією, підйомом енергії, солодким стражданням. Доводиться переживати неможливість, повне безсилля, відчай, гіркоту і тугу … нескінченну тугу.

Кохання — це прекрасний досвід прийняття. Іноді життя дає або сопілку, або глечик. Біль того, що не можна мати і те і інше, перекривається радістю мати хоч щось. Якщо у вас є сопілка, у вас є можливість хоча б побачити ягоди, навіть якщо ви не можете їх зібрати.

Кохання — це скарб. Згадайте, коли ви кохали останній раз. Яким він був? Або вона. Його очі, руки, волосся, посмішка, колір очей … Голос, музика, під яку ви займалися коханням… Де ви зберігаєте в душі це скарб? Напевно, це те, що ніщо не здатне у вас відняти. Це, те що залишається назавжди, скільки б років не пройшло.

Кохання — це рубіж. Є події в житті, які ділять життя на «до» і «після». Кохання, сильна яскрава закоханість здатна стати тим перевалом, за який ви переходите інший.

Кохання — це життя. Коли ще, як не під час закоханості, так повно і яскраво можна відчути, що живеш.

Страх душевного болю, нерозуміння, а що з усім цим робити, якщо раптом не можна буде застосувати, зупиняє від занурення у вир з головою. Але ось же яка штука … «кохання ненавмисно наскочить, коли його зовсім не чекаєш», тобто річ ця несвідома і мало контрольована. За бажанням неможливо закохатися. Може в юності у вас був досвід, коли дивишся на розумного, доброго хлопчика і всіма силами намагаєшся закохатися, але нічого не виходить … або в молодості, коли б і варто закохатися, хороший же хлопець і всіма якостями підходить, але нічого не відбувається…

Кохання — це дар. Можливо, варто ставитися до цього дивовижного подарунку долі дбайливо, з повагою до своїх почуттів, і вдячністю собі і долі за те, що це сталося.

Всі ілюстрації та фото з відкритих інтернет джерел

Сподобалось?

19 непотрібних речей, які витягнуть з вас гроші

Як схуднути швидко і з комфортом: 9 хитрих способів