Всім жінкам, які втомилися, розізлилися, заплуталися

Тутка далі заторкає найчуттєвіші та найсокровенніші теми стосунків у сім’ї, між жінками/чоловіками, батьками/дітьми. Як бути щасливими та не брехати самим собі й іншим? Як не вигадувати любов там, де її немає? Читаємо далі.

Чи можна розглядати людину в ізоляції? Відділеною від інших індивідів? Ні, і ще раз ні. Керування емоціями — що це? Яке воно? Чи можливо його розглядати одноосібно: мама, діти, чоловік, дружина? Ні. Ми залежні одне від одного, і всі залежні від нас так само. Мама зривається на дітей, бо не може витримувати тиск та негатив свого чоловіка, його психологічний чи фізичний аб’юз.

Хочете знати чому? Бо в нашій країні міцно вкорінилася філософія “виростати разом”: він росте, а жінка сидить в норі й терпить. Заперечите? Ну спробуйте. Йдемо далі. Маємо ще одну “шкідливу звичку”: до 30 років треба обов’язково одружитися чи вийти заміж, так собі “відстрілятися”. Галочку поставили в паспорті – done! ДАЛІ живіть, як хочете. Бо головне — результат, галочки класти. Країна галочок, щоб їй зле було. Держава результатів, але де за тими результатами ми? Ми де?

Ми залежимо від результату та сваримо дітей за погані оцінки, за розбиту вазу, за брудну підлогу. Ми не бачимо в дитині людину і нам страшно визнати, що ми нею не задоволені. Ми відчуваємо провину за те, що зриваємося на тому, хто молодший, слабший. Але чому? Тому що ми миримося з тим, з чим миритися взагалі не варто. Коли додається турбот або проблем, біда лиш робиться ще більшою.

Сміливість бути собою і робити те, чого хочеться

Системна система — це ціла організація. Тато не може бути “ні при чому”, коли мама кричить на дитину або дитина хвора. Жінка не може бути “ні при чому”, коли чоловік п’є. Так не буває, але ми справжні мазохісти: щось нам не подобається, а ми тримаємо все в собі, накопичуємо образи, болі, снігова куля розростається, потім вибухаємо: “так, є проблема, але проблема в мені, треба терпіти, всі терплять і я мушу, це — мій хрест, я маю його нести”.

Знаєте, в чому проблема? Нам легше приховати й не зреалізувати свої бажання, прагнення, амбіції, і терпіти чоловіка-алкоголіка, аб’юзера, покидька, нам легше заборонити собі визнати, чого ми хочемо, ніж цього захотіти взагалі.

Жінкам начепили стільки ярликів, що ми вже просто заплуталися. Робимо те, що від нас вимагають: народжуємо дітей, виходимо заміж, але не за своїм бажанням, а тому що нас до цього підштовхують. Це як розкрити кокон метелика — він помре, адже ще не був готовий до такого життя. Те ж саме і тут, не дають жінці бути плинною — переконання соціуму, чоловіків, всі ці міркування про жіночу сутність. А як бути жінкою? Хтось дійсно знає? Як розпоряджатися сексуальністю своєю? З ким бути, і як, і навіщо? Хто скаже?

Та й чоловікам перепало: більшість росла без батьків, але їх потребувала. І зараз замість почуттів та стосунків він вибудовує образ не того чоловіка, не люблячого і надійного плеча, а закритого і порожнього супутника життя, з яким мусиш “відстрілюватися”.

Результат який? Ми не встигаємо подорослішати, “дозріти”. Ми не чоловіки і не жінки. Такі нібито “дорослі”, які у 20-30 років народили купу дітей, а з ними ще й зародилася купа незреалізованих мрій, травм, не живемо життя, а пробігаємо його. Нам соромно зізнатися в тому, чого ми хочемо. Ми втрачаємо себе, втрачаємо роки самопізнання, нагоду краще себе зрозуміти, полюбити, прийняти.

Так, більшість переважує. І потрібна сміливість, щоб красиво виглядати, щоб могти і вміти заробити гроші, радіти життю в тих обставинах, в яких ти є. Просто бути щасливою, а не розвалюватися на частини.

Потрібна сміливість, щоб не скаржитися на життя, щоб бути собою і робити те, чого хочеться. Адже навколо у всіх все погано, завжди є те, про що можна понити. І це зовсім не соромно! Соромно не приховувати, що тобі класно, по-справжньому, а не знімати маску при вході у свій дім.

У вас в житті щось не так? Це не означає, що ви — погана людина, не катуйте себе. Це означає, що вам треба йти вперед, рости, — не закривайте це в собі. Чим більше запитів у людини, чим більше у неї бажань та інтересів, тим їй важче, адже це все потрібно собі дозволити хотіти. А це означає, що вже перше-ліпше не підійде та треба шукати чогось нового. А це вже цілий шлях. Головне, що це свій власний шлях, а не чийсь іще!

Дозвольте собі хотіти, дозвольте собі мріяти і дайте собі запитання: «Як я хочу жити через 10 років? Чим займатися і як я бачу свій день через 10 років». І нехай це будуть особисто Ваші бажання, треба допомагати всім, крім себе. Жінкою бути — це задоволення, це насолода йти своїм шляхом і бачити свої бажання, потреби. Нещасна жінка нікого не втішить, вона викликає жалість або бажання триматися осторонь. Ніхто не прийде і не дасть щастя нам. Тільки ми самі можемо про це просити або хотіти, робити. І важливо розрізняти що і коли з цього вибирати: просити, хотіти, робити. Але завжди важливо саму себе чути, своє тіло і не терпіти того, чого не хочеться. Інакше результат буде, а життя і щастя — ні.

Коли ми маємо родину і не хочемо відпускати дорослих дітей, бачити в них дорослих чоловіка і жінку, це означає, що Ви і були, може, щасливі, але від дефіциту. Тобто Ви були паразитом. А кожній людині в цьому світі важливо жити щасливо, Ви можете уявити, яким буде світ, коли кожен з нас буде щасливий? І не тому, що він заткнув свою дірку болю на певний період часу, а тому, що навчився бути щасливим, сміливим, відкритим. Світ стане іншим тільки тоді. А для цього потрібно переживати біль, невдачі, розчарування, сміливо дивитися в очі своїй самотності. І любити себе, прагнути змінити себе та світ довкола себе.

Як гадаєте, чи слушні слова із сьогоднішньої статті? Діліться думками в коментарях.

Facebook Коментарі

Пов'язані статті

Back to top button
Close