Притча про поганого чоловіка

Якось до священника прийшла молода жінка і сказала:

— Два роки тому Ви одружили нас із чоловіком. А зараз розлучіть: не хочу більше з ним жити.

— Яка ж причина твого бажання розлучитися? — поцікавився священник.

Жінка пояснила:

— У всіх чоловіки вчасно повертаються додому, мій постійно затримується. Через це ми кожен день лаємося.

Священник, здивувавшись, запитує:

— Причина лише в цьому?

— Так, я не хочу жити з людиною, у якої такий недолік, — відповіла жінка.

— Добре, я вас розлучу, але за однієї умови. Повертайся додому, спечи великий смачний хліб і принеси мені. Але коли пектимеш хліб, нічого не бери вдома: і сіль, і воду, і борошно попроси у сусідок. І обов’язково поясни їм причину свого прохання, — сказав священник.

Жінка пішла додому і не відкладаючи взялася за справу.

Зайшла до сусідки та попросила:

— Маріє, позич мені склянку води.

— У вас що, вода закінчилася? Хіба у дворі не виритий колодязь?

— Вода є, але я пішла до священника, аби поскаржитися на чоловіка, і попросила розлучити нас, — пояснювала жінка. І як тільки вона закінчила, сусідка зітхнула:

— Ех, якби ти знала, який у мене чоловік! — і почала скаржитися на свого чоловіка…

Потім жінка пішла до іншої сусідки, аби попросити солі.

— У тебе сіль закінчилася, просиш лише одну ложку?

— Сіль є, але я поскаржилася священнику на чоловіка, попросила розлучення… — каже та жінка. І не встигла вона закінчити, як сусідка вигукнула:

— Ех, якби ти знала, який у мене чоловік! — і почала скаржитися на свого чоловіка.

І до кого б ця жінка не заходила з проханням, від усіх чула скарги на чоловіків.

Нарешті вона спекла великий смачний хліб, принесла священникові й віддала зі словами:

— Дякую Вам, скуштуйте мою працю разом зі своєю сім’єю. Тільки не розлучайте мене з чоловіком.

— Чому? Що сталося, дочко? — запитав отець.

— Мій чоловік, як виявляється, найкращий від усіх! — відповіла йому жінка.