14 застарілих шкільних переконань, від яких відмовляються дедалі більше батьків на благо своїх дітей

Комусь подобалося вчитися в школі, а хтось з нетерпінням чекав на останній дзвінок. Так чи інак, майже на кожного з нас школа наклала свій відбиток, сформувавши ставлення до певних речей. Його ж ми транслюємо і своїм дітям. Однак часом варто замислитися: а наскільки правильні ці засади?

Тутка вивчив думку сучасних експертів щодо деяких шкільних правил і свіжим поглядом оцінив те, чого час позбутися, щоб процес навчання не став для дитини суворим кошмаром і не вплинув негативно на її подальше життя.

Вчитель завжди має рацію

Ні! Він може помилятися. І, певна річ, може чогось не знати. Так, школярі часом набагато краще розуміються на сучасних технологіях і гаджетах, що використовуються при навчанні, аніж їхні вчителі. До того ж вчителі часто навмисно припускаються помилки, щоб спонукати учнів до уважного вивчення предмету та розбудити їх цікавість.

З вчителем не можна сперечатися

Якщо вчитель завжди має рацію, то сперечатися з ним не можна, тому що він «краще знає», а ти поки лише вчишся.

Але йдеться не про лайку чи кидання канцелярським приладдям одне в одного. Швидше тут про те, що в суперечках народжується істина. І якщо учень вигадав щось нове або щось таке, яке виходить за звичні рамки та може це довести, то чому б не організувати аргументовану дискусію? Водночас і soft skills прокачати можна.

Двієчник — отже дурень

Навішування ярликів через оцінки давно вже здається минулим століттям, однак ми все одно ще не можемо остаточно позбутися цих стереотипів. Наприклад, Вінстон Черчилль і мультимільйонер Річард Бренсон погано вчилися в школі, але навряд чи у когось язик повернеться назвати їх дурними.

Низькі оцінки учень може отримувати через те, що він:

• непосидючий та йому не підходить такий режим навчання;
• мислить нестандартно, не вкладається у рамки звичної програми;
• просто не подобається вчителю.

Жоден із вищезгаданих пунктів не свідчить про реальні знання дитини.

Оцінки на першому місці

Ми часто питаємо у дітей, які оцінки вони отримали у школі чи як закінчили чверть/рік. Таким чином, самі того не підозрюючи, привчаємо їх до того, що важливі передусім оцінки, а не здобуті знання.

Так, колишній старший віцепрезидент Google по роботі з персоналом Ласло Бок вважає, що оцінки є найгіршим критерієм для найму. Вони не лише стають самоціллю, що суперечить змісту навчання у школі, але й підвищують тривожність, а також вчать мислити шаблонно. Адже щоб отримати хорошу оцінку, треба все зробити за певними правилами.

Щоб почати змінювати це усталене правило, навчіться питати дитину: “Що ти цікавого сьогодні навчилася в школі?”

Правильне оформлення роботи важливіше за саму роботу

А ось іще дещо про правила. Напевно, кожен хоч раз стикався з тим, що оцінку знизили за викреслення, один пропущений рядок замість двох або за те, що робота була виконана чорною, а не синьою ручкою.

На знаннях це навряд чи відіб’ється, а ось бажання експериментувати чи творчо підходити до вирішення завдання може відбити.

Шкільна форма – це святе (і вона обов’язкова)

“Білий верх, темний низ” — ця фраза вже всім набридла. Так, з одного боку, певний дрес-код все-таки дисциплінує та створює відчуття спільності, а також певної офіційності. З іншого боку, дослідження визначили, що безпосереднього зв’язку між успішним засвоєнням нових знань і носінням шкільної форми немає. Щобільше, часом учні, навпаки, почуваються комфортніше у звичному для них одязі. І, на щастя, деякі школи це розуміють і поступово скасовують обов’язкове носіння форми.

Предмети поділяються на обов’язкові та не дуже

«Математиці та українській мові приділяй більше уваги, а на образотворче мистецтво й музику можна витратити час, що залишився». Чи вам доводилося чути таке від батьків? А, можливо, ви самі щось таке казали своїй дитині. Однак сьогодні, коли креатив і нестандартний підхід до завдань вимагаються практично скрізь, можливо, саме такі додаткові предмети можуть відіграти вирішальну роль у розвитку творчих здібностей дитини. І не варто ними нехтувати.

Помилки — це погано

Хоч, як це не дивно, але помилки — це насправді добре! Завдяки їм видно, що йде процес навчання. Але у школі та вдома, на жаль, учнів часто карають за помилки, і діти вчаться їх уникати. А потім, виростаючи, ми дуже боїмося щось зробити не так і привчаємося до того, що іноді взагалі краще нічого не робити, ніж зробити не так.

Школа — це робота

В ідеалі школа має не лише дати знання, а й «закохати» у сам процес навчання, а також у якийсь предмет, щоб допомогти визначитись дитині з вибором життєвого шляху. Дорослі часто порівнюють навчальний заклад з місцем роботи. Однак не варто забувати, що це різні речі з різними цілями та умовами. До школи дитина ходить, щоби чогось навчитися. На роботу ж наймають спеціаліста, який уже вміє виконувати певні завдання. Та й за неї платять, врешті решт.

Навчати може лише вчитель

Яким є стандартний урок? До класу приходить учитель, щось розповідає, дає учням завдання, потім перевіряє роботу, викликає до дошки. Нудно, страшно, не завжди зрозуміло.

Однак якщо поглянути на цей процес з іншого боку та надати школярам можливість самим навчати одне одного, то може вийти цікавий досвід. В учнів підвищиться мотивація, вони будуть відповідальніше підходити до виконання завдання, і їм буде набагато цікавіше.

Звичайно, у такому випадку на вчителя лягає додаткове навантаження, як правильно організувати роботу в групах. Але результат того вартий.

Все своє ношу з собою

Тяжкі портфелі з купою підручників з кожного предмета, набиті пенали — це звичайні шкільні реалії, попри те, що всі навколо не вгавають про технічний прогрес. Вимога про те, щоб у кожного учня був свій комплект приладдя, виглядає дуже старомодною, але чомусь досі вона актуальна.

Адже якщо підійти до цього питання інакше і запропонувати, наприклад, брати один підручник на двох, то як бонус ще й навички спілкування серед учнів можна розвивати. До речі, на думку деяких дослідників, ці навички сьогодні набагато важливіші, ніж академічні знання.

Відомий лише один спосіб навчатися

У школах навчають за однією і тією ж шкільною програмою, з однаковою швидкістю, майже не роблячи жодних винятків. Але люди навчаються по-різному — і це нормально. Хтось швидше вивчає матеріал, хтось повільніше. Комусь легше засвоювати на слух, а комусь читаючи текст, розглядаючи картинки та схеми.

Навчання – це творчий та індивідуальний процес. І, на щастя, завдяки сучасним технологіям його можна зробити простим та приємним, підібравши для кожного учня свій графік.

Освіта — це статус

Шкільна і вишівська освіта набула формального характеру, ставши символом якогось статусу. Безумовно, колись закінчення навчальних закладів давало якісь привілеї та майже могло гарантувати наявність певних знань та умінь у людини. Але з часом школа та інститут все більше перетворюються на те, що треба лише «для галочки».

Тому зараз набагато важливіше не те, яку школу або виш ви закінчили (і чи закінчили взагалі), а те, як ви можете застосувати отримані навички на практиці. Саме вміння використовувати їх у різних сферах життя дасть бажаний результат.

Так, наприклад, Рей Бредбері виріс у бідній сім’ї та не зміг вступити до коледжу. Проте протягом 10 років він тричі на тиждень відвідував бібліотеку і згодом називав себе людиною, яка закінчила бібліотеку замість коледжу.

Школа необхідна

Напевно, багато батьків досі вважають, що школа потрібна всім і кожна дитина просто зобов’язана через неї пройти. Але у світі з’являється дедалі більше альтернативних систем (наприклад, домашнє навчання чи онлайн-освіта), які допомагають дітям здобувати нові знання. При цьому результати перевершують типово шкільні, а деяких проблем, наприклад, цькування однокласників, вдається уникнути.

А яких шкільних переконань порадили б позбутися ви?