26 помилок мислення, через які ми нічого не розуміємо

Люди – майстри самообману. Ми брешемо собі і самі того не помічаємо. Це не спеціально: так уже влаштований мозок. Але в наших силах зрозуміти помилки і навчитися їх виправляти.

Навіщо треба знати про когнітивні спотворення?

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Помилки треба виправляти. А щоб це зробити, їх потрібно знайти. Когнітивні спотворення спритно маскуються під нормальні розумові процеси – нікому в голову не прийде, що в міркуваннях щось пішло не так.

Когнітивних спотворень багато. У «Вікіпедії» подається 175 способів самообману – величезна цифра. Деякі чимось схожі, інші дублюють одне одного. Вивчити і постійно тримати на контролі всі неможливо, але час від часу корисно переглядати список помилок, знаходити свої улюблені та позбуватися їх.

Чому мозок любить помилятися

Кожне спотворення є для чогось потрібним. Вони з’явилися в процесі розвитку мозку, щоб допомогти людині адаптуватися в світі, не зійти з розуму, зберегти енергію і час.

Бастер Бенсон (Buster Benson), тренер і блогер, витратив місяць, щоб вивчити і прокласифікувати їх: зробив таблицю, виявив повторення, згрупував основні помилки. У нього вийшло 20 шаблонних сценаріїв, за якими працює мозок.

Ці сценарії вирішують чотири основні проблеми:

1. Як впоратися з інформаційним перевантаженням.
2. Як діяти, коли ти нічого не розумієш.
3. Як діяти швидко.
4. Як запам’ятати важливе і не запам’ятовувати непотрібне.

Сьогодні ми розберемо когнітивні спотворення, які вирішують першу проблему.

Перша проблема мозку: занадто багато інформації

Кожен день мозок перетравлює купу даних, починаючи з того, як яскраво світить сонце, закінчуючи думками, які лізуть в голову перед сном. Щоб не захлинутися інформацією, доводиться вибирати, про що думати, а на що не звертати уваги. Мозок використовує кілька прийомів, щоб висмикувати важливі знання.

Ми помічаємо інформацію, яку вже знаємо

Повторення допомагає запам’ятовувати – це правило працює, навіть якщо ми не вивчаємо інформацію спеціально. Мозку зручно помічати те, що він і так знає. Цю особливість підтримує кілька спотворень.

Евристика доступності. Ми на будь-яку нову інформацію клеїмо ярлики, спираючись на спогади і асоціації, які виникають у пам’яті самі по собі. В цьому є логіка: якщо щось можна згадати – отже, це важливо. Ну або принаймні важливіше, ніж те, що згадати важко. А що виникає в пам’яті саме по собі? Те, що вас зачепило. Те, що трапилося з вами або з близькими. Те, що можна подивитися, доторкнутися, понюхати. Загалом, нікчемний особистий досвід. Ось його ми і використовуємо, щоб розуміти всю нову інформацію.

Наприклад, знайомий фахівець поїхав до столиці і чудово там влаштувався. І нам здається, що всі жителі столиці займають круту посаду і отримують величезну зарплату.

Помилка базового відсотка. Ми ігноруємо статистику, але звертаємо увагу на окремі випадки і робимо висновки на основі неповних даних. Наприклад, після щеплення від грипу ви застудилися, отже, будете вважати його шкідлиим. За статистикою щеплення рятує мільйони життів, але вам все одно: когнітивним спотворенням начхати на правду.

Відхилення уваги. Ми помічаємо те, про що думаємо. Ми звертаємо увагу на те, що хвилює, а якщо щось нам нецікаво, ми цього і не побачимо. Хто багато думає про одяг і цікавиться брендами, одразу помітить нову сумку у колеги, буде звертати увагу на одяг інших. Хто не відзначає свят, той забуває привітати друзів і близьких – це просто не входить в коло його інтересів.

Ілюзія частоти. Ми починаємо помічати предмети, які вивчаємо і які нас недавно зацікавили. Наприклад, ви прочитали статтю про здоровий спосіб життя і вирішили займатися спортом, розраховувати добову кількість калорій. І раптом виявилося, що на кожному кутку стоїть фітнес-центр або магазин спортивного харчування. Раніше їх не було? Були, але ви не звертали уваги на магазини і спортзали.

Ефект уявної правди. Тенденція вірити відомостям, які повторюють багато разів. Давно відомо: якщо сто разів сказати людині, що вона свиня, на сто перший раз вона хрюкне.

Уявну правду активно використовують для пропаганди, адже так зручно змушувати людей вірити в щось, повторюючи це багато разів.

Ефект знайомства з об’єктом. З декількох об’єктів ми вибираємо той, з яким вже знайомі або про який чули. І чим краще ми щось знаємо, тим більше воно нам подобається. На цьому спотворенні працює реклама: ми почули про пральний порошок, прийшли до крамниці і купили його просто тому, що він здається кращим, адже про нього ми хоч щось знаємо. І ми знову, і знову купуємо цей порошок, не пробуючи інші: а що тут такого, адже ми давно його використовуємо. Це спотворення береже від необдуманих вчинків, але пам’ятайте, що краще – ворог хорошого.

Ефект контексту. Навколишнє середовище впливає на сприйняття стимулів. Навіть розумові здібності залежать від навколишнього оточення: зручніше читати і запам’ятовувати текст у світлій кімнаті і в тиші, а не в задушливому метро. Цей ефект теж використовують в маркетингу. Якщо ви прийшли в магазин і вибираєте товари в приємній атмосфері, то ви згідні на більш високу ціну. Одна моя знайома продавала квартиру і перед приходом покупців пекла булочки з корицею і ваніллю. Квартиру наповнював приємний аромат і тепло. У підсумку житло вдалося продати в півтора рази дорожче ринкової ціни і це тільки завдяки булочкам.

Забування без контексту. Мозок не вміє шукати інформацію за ключовим словами. Іноді потрібно згадати щось важливе, але не виходить. Потрібна асоціація, щоб витягнути з пам’яті потрібні знання. Наприклад, на іспиті ніяк не спадає на думку визначення, але ось шелест сторінок зошита або запах паперу нагадують, як ви писали конспект, як вчили терміни – і ось воно, визначення.

Стимулом, який допомагає згадати все, служать різні подразники – від звуків і запахів до вашого настрою.

Розрив емпатії. Ми недооцінюємо вплив внутрішніх факторів на поведінку. Навіть таких банальних, як голод і спрага. Ситий голодного не розуміє – в буквальному сенсі. Коли хочеться на когось накричати, може варто перекусити або подрімати, а не лаятися. Тому ми не розуміємо чужих вчинків. Ми ж не знаємо, в якому стані людина їх скоїла.

Недооцінка бездіяльності. Шкідливі вчинки ми засуджуємо. А не менш шкідливу бездіяльність – ні. «Але я ж нічого не зробив!» – в чому тут людину звинуватиш?» Тому, коли потрібно діяти, ми стоїмо осторонь і нічого не робимо. Так безпечніше.

Ми помічаємо тільки незвичайні речі

Химерні, смішні, яскраві, видатні знання помітніші, ніж нудні та рутинні. Мозок перебільшує важливість всього дивного і пропускає все звичайне.

Ефект ізоляції. Відокремлені та нестандартні об’єкти запам’ятовуються краще, ніж схожі. Це як цифра в ряду букв, жарт в нудній лекції, помітна упаковка на полиці з однаковими товарами. А якщо всі упаковки яскраві, то виділиться мінімалістична. Сюди ж відноситься ефект пріоритету зображення: картинки запам’ятовуються краще, ніж текст. А вже картинка в тексті – тим більше.

Ефект співвіднесення з собою. Чим сильніша нова інформація пов’язана з нами, тим легше її запам’ятати. Якщо герой книги схожий на нас, його пригоди залишаються в пам’яті надовго.

Ефект причетності. Ми вважаємо, що справа або річ, яку створили ми, важливіша, ніж речі, які створили інші. Це наша дитина краща за всіх на світі, наш проект найкорисніший, наш відділ найбільше працює на благо компанії.

Схильність до негативу. Ми переоцінюємо значення негативних речей. Тому так популярні кримінальні хроніки, тому тягне подивитися ток-шоу, в яких у героїв все дуже погано. Причому один невеликий недолік здатний перекреслити безліч позитивних рис. Це та сама ложка дьогтю, яка псує всім і все. У всьому прекрасна людина колупається в носі і ми вважаємо це показником, за яким варто оцінювати навіть її роботу.

Ми помічаємо тільки зміни

Ми оцінюємо речі та події не по тому, які вони, а тому, що з ними сталося. Якщо трапилося щось хороше, ми вважаємо всі події позитивними і навпаки. А коли ми порівнюємо дві речі, то дивимося не на їх сутність, а на їх відмінності. Складно? Подивимося на прикладах.

Ефект якоря. Спотворення при оцінці числових значень. Якщо нас познайомити з об’єктом і вказати поруч з ним число, то ми будемо приймати рішення, спираючись на це число. Наприклад: благодійний фонд відправляє листи з проханням пожертвувати гроші, сума будь-яка, мінімального обмеження немає. Але в одному листі фонд пише: «Дайте хоча б 100 гривень», а в іншому: «Хоча б 200 гривень». Людина, яка одержала другого листа, заплатить більше.

Це спотворення використовують в рекламі і в магазинах, коли вказують знижку на товар.

Ефект контрасту. Все пізнається в порівнянні. І від цього порівняння залежить наша оцінка події. Наприклад, людина радіє тому, що купила якусь річ в магазині, але перестає радіти після того, як дізнається, що в сусідньому магазині ця ж річ коштує в два рази дешевше.

Фреймінг. Ми реагуємо на подію в залежності від того, як вона описана і вміємо змінювати ставлення до ситуації. Класичний приклад: склянка наполовину повна чи наполовину порожня. Можна після втрати грошей сказати: «Ми втратили половину капіталу», а можна: «Нам вдалося зберегти половину коштів». У першому випадку ми програли, у другому виграли, хоча подія одна і та сама.

Консерватизм. Коли ми отримуємо нові дані, які суперечать сформованій картині світу, ми дуже повільно їх обробляємо. І ще повільніше змінюємо свої погляди. Інформацію, яка не робить замаху на старі переконання, ми засвоюємо швидше. А все через лінощі: куди простіше не помітити дані, ніж перебудувати свої погляди.

Грошова ілюзія. Ми оцінюємо кількість грошей за номіналом. Мільйон – це багато. Хоча, якщо розібратися, це не так вже й багато, особливо, якщо це мільйон в слабкій валюті. Ми оцінюємо число, а не реальну вартість грошей. А їх реальна вартість складається з того, скільки можна купити товарів на цю суму.

Необ’єктивна оцінка відмінностей. Коли ми розглядаємо предмети окремо, ми помічаємо між ними менше відмінностей, ніж якщо порівнюємо їх одночасно. Часом неможливо розрізнити близнюків, але коли вони поруч, їх не переплутаєш. Або іноді вечеря здається не такою вже жирною. Подумаєш, це ж просто макарони з твердих сортів пшениці і котлета. А ось порівняєш таку тарілку з салатом і курячою грудинкою – відразу видно різницю.

Ми любимо свої переконання

Ми любимо поради, які підказують вже прийняте рішення. Ми плюємо на деталі, які суперечать нашим переконанням.

Упередженість підтвердження і селективне сприйняття. Ми шукаємо інформацію, яка підтверджує знання і позицію. Це причина постійних суперечок і непримиренної ворожнечі. Припустимо, людина вирішила, що у всіх її бідах винна змова. Вона знайде докази, що все саме так. Будь-які аргументи противників пропустить повз вуха або скаже, що опоненти і є головними змовниками.

Спотворення в сприйнятті вибору. Спочатку ми робимо вибір, потім виправдовуємо його. Спочатку купуємо річ, потім придумуємо, навіщо вона нам потрібна.

Чим гіршим є вибір, тим сильніше розігрується фантазія в пошуках причин, які виправдовують наші вчинки.

Ефект страуса. А це причина, за якою ми не помічаємо негативної інформації, яка говорить про наш вибір. Як в дитинстві: якщо я вас не бачу, то і ви мене не бачите, я сховався.

Ефект очікування спостерігача. Наші очікування визначають нашу поведінку. Якщо ми віримо, що регулярні пробіжки допоможуть схуднути, ми займаємося частіше, ніж якщо не віримо в успіх. У зворотний бік це теж працює: якщо ми не чекаємо, що зможемо виконати завдання, то робимо його абияк.

Ми помічаємо чужі помилки

А ось свої визнавати не хочемо. Отож спершу, ніж думати, що ви оточені ідіотами, подивіться на себе. Може, ви пропустили якесь спотворення?

Сліпа пляма. Ми не бачимо когнітивних спотворень у власному мисленні. Тим вони і підступні, що їх важко знайти.

Наївний реалізм і наївний цинізм. Кого ми вважаємо нормальною людиною, орієнтиром, за яким оцінюємо всіх і все? Звичайно, себе. І той, хто з нами не згоден, не має рації.

Що робити з цією інформацією

Читати і перечитувати. Тут перераховані тільки ті помилки, які заважають сприймати інформацію, і їх умовно можна розділити на чотири групи:

1. Ми не любимо нової інформації.
2. Ми звертаємо увагу тільки на незвичайне, але не думаємо про рутинне.
3. Ми не вміємо об’єктивно порівнювати предмети.
4. Ми не помічаємо своїх помилок.

З помилкових даних можна зробити правильні висновки, як не крути. Тому ці когнітивні спотворення так небезпечні: ми вибудовуємо картину світу, яка не може працювати.

Якщо наступного разу, приймаючи рішення, ви згадаєте кілька спотворень і зможете їх виправити, то зробите правильний вибір.

Переклад Тутка за матеріалами