Про індивідуальності: кожен сам відповідає за свої реакції і вчинки

Якщо інша людина намагається зробити боляче – це не тому, що я «не така». Справа не в мені. Це про неї. Про її невдоволення, нестійку самооцінку, її тривогу, її страхи…

Кожна людина – особистість. У неї є все те саме, що і у мене (почуття, потреби, світогляд, цінності, досвід), але інше, своє.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Вона сама відповідає за свої реакції і вчинки (а я відповідаю за свої, і якщо між нами відбувається якесь непорозуміння, ми можемо обговорити це як дорослі люди і домовитися про комфортні для нас способи взаємодії). При цьому ця людина має право думати те, що вона думає, відчувати те, що вона відчуває і говорити те, що говорить.

У мені самій ця тема вже на базовому рівні. Якщо, наприклад, інша людина робить в мою сторону якийсь випад – дивиться недобре або оцінювально, поводиться нешанобливо або нетактовно, тролить, грубо звинувачує в чомусь – це не тому, що я якась «не така».

Річ не в мені, а в ній. Вона стосується її невдоволення, нестійких меж, нездатності витримувати злість і роздратування, і екологічно їх висловлювати. Про її нестійку самооцінку, її тривогу, її страхи.

Якщо людина намагається когось зачепити, штовхнути, зробити болісно, я бачу в цьому тільки те, що вона сама (була) сильно травмованою і приниженою. Ні, я її не виправдовую. Я просто розумію, чому вона така. Я не буду її жаліти і «лікувати» безумовною любов’ю. Я просто позначу кордони і «розірву контакт» (тобто, вийду з нього).

Як часто від своїх клієнток я чую запитання: чому, ну чому він так сказав/зробив?

Моя відповідь: тому що вважав це можливим.

Ця відповідь не задовольняє їх, вона народжує ще купу запитань (як він міг ТАК ВЧИНИТИ ЗІ МНОЮ?)

Ви думаєте, що у вас з близькою людиною схожа система цінностей, в якій ось це можна, а ось це не можна, ось це важливо, а ось цим можна поступитися. І раптом якийсь прикол і виявляється, що у нього вона зовсім інша. Окрема, своя. І, виходить, що він міг.

Він вважав за можливе зробити так, як він вчинив і це (знову ж!) свідчить не про вас. А про нього – про його уявлення про те, що припустимо, а що ні, про його систему цінностей.

Це маленький пазл про те, яка він людина. Додайте його до загальної картини. Тепер ви знаєте – він може і ТАК.

Ваше право – вибирати, як на все це реагувати: як розпоряджатися своїми почуттями, що думати, що говорити, продовжувати стосунки з цією людиною або НЕ продовжувати.

Ще одне поширене запитання: ну, чому ж у нас не склалося?

Не складається, як правило, тому, що у людей різне розуміння стосунків і уявлення про них, і досвід, і ті ж цінності.

Але головне – у них різні потреби, вони не збігаються. Просто. Не збігаються.

Комусь потрібні глибокі, серйозні стосунки, а комусь необтяжливий зв’язок без зобов’язань і емоційних витрат. Хтось хоче (разом) швидше, вище, далі, а когось і так все влаштовує.

Це знову бентежить. Так складно визнати, що в іншої людини свої потреби, свій рівень вимог і вони мають таку ж цінність і таке ж право на життя, як і ваші.

Доводиться вчитися бачити іншу людину обмеженою, яка не є зручною для тебе, а перебуває в 3D розширенні, зі своїми бажаннями, установками і життєвими цілями, співвідносити їх з власними, приміряти і шанобливо поєднувати, а не намагатися підтягти до своїх.

Або з гіркотою і жалем констатувати: ваші потреби, уявлення, цінності настільки різні і несумісні, що ви не можете бути разом, просто не можете.

І ніхто в цьому не винен.

Фото з відкритих джерел
Переклад Тутка за матеріалами