“Я не запишалася, а просто не хочу з вами спілкуватися”. Чому чужі люди можуть стати ближчими, аніж родичі

З ранніх років нас навчають, що ближче від родичів немає нікого на світі. Це — люди, які у скрутну хвилину завжди підтримають і допоможуть. Тим сильнішим виявляється розчарування, коли вже у дорослому віці ми усвідомлюємо, що люди, з якими ми звикли постійно розмовляти телефоном і збиратися за одним столом, часто не мають до нас дуже теплих почуттів, а то й взагалі сприймають як безплатну прислугу.

Ми в Тутка ризикнули трохи поміркувати на цю злободенну тему. А в бонусі до статті ви знайдете кілька історій про матерів, братів і сестер, бабусь та іншу рідню.

Багатьом із нас в дитинстві та в юності транслювали, що чоловіків і дітей може бути багато, а ось мати чи сестра — одні й на все життя. А якась «винятково добра» тітонька взагалі могла заявити: «Та кому ж ти потрібна, окрім сім’ї?!»

Але що робити в ситуації, коли ви відчуваєте, що нізащо не стали б спілкуватися з цими людьми, якби не родинні зв’язки? Життя – це не чарівна казка, де представники старшого покоління не завжди добрі та мудрі люди, а рідні брати та сестри охоче допомагають. Родичі можуть заздрити одне одному, плести інтриги або навіть вимагати гроші.

Напевно майже всім знайома ситуація, коли в сім’ї несподівано з’являється родич, що «запишався», і всі дружно беруться обговорювати його: мовляв, фу таким бути. Але з боку цієї людини ситуація може виглядати зовсім по-іншому: щойно вибився в люди та почав добре заробляти, як одразу вся рідня захотіла дружно сісти на шию і почала вимагати грошей. Ну і про борги, звичайно, всі миттю забувають: а що, свої ж люди, які можуть бути між нами рахунки?

На світі живуть щасливці, яким поталанило з батьками: ті справді намагаються підтримувати своїх дітей і роблять усе можливе, щоб їхнє чадо виросло з адекватною самооцінкою та без купи комплексів.

Але буває і так, що мати й батько постійно намагаються підлаштувати дитину під себе і не бачать у ній самостійної особистості, навіть якщо вона вже давно виросла з дитсадкових штанців і вже створила власну сім’ю. Це не заважає їм запевняти: «І в кого ти такий?», «З тобою завжди щось стається!», «Навіть не намагайся, у тебе знову нічого не вийде».

Ще один сумний варіант розвитку подій — бажання батьків, щоб їх «усиновили» вже дорослі діти. Одній моїй знайомій мати телефонувала з інтервалом у 2-3 години та щоразу примудрялася вибити її з колії: то заявляла, що її треба терміново кудись привезти або звідкись відвезти, то скаржилася на касирку, що нахамила їй, то вимагала терміново знайти їй в інтернеті рецепт якоїсь шарлотки. І все це під лозунгом «Колись я за тобою горщики виносила, а тепер ти про мене дбати маєш».

З такої атмосфери закидів, звинувачень та маніпуляцій рано чи пізно захочеться втекти. Дехто навіть зважується на повне припинення стосунків з людьми, які, за ідеєю, мають бути найближчими та рідними.

Мені здається, що чим старшими ми стаємо, тим чіткіше розуміємо, що з кола спілкування треба виключати тих, які хочуть поживитися твоїм коштом, скигліїв, невизнаних геніїв та інших любителів потріпати іншим нерви. Нехай навіть вони є нам близькими родичами.

Зрештою, життя регулярно зводить нас із тими, кому ми справді небайдужі. З такими людьми у нас є спільні інтереси, з ними приємно та цікаво проводити час, а у разі потреби можна сміливо розраховувати на їх підтримку.

Це може бути сім’я, яку створите саме ви: ваш чоловік чи дружина, діти, а потім й онуки. У певні моменти життя поряд можуть виявитися колишні однокласники, однокурсники, друзі, з якими ви познайомилися у кіно, на вечірці, у поході чи під час занять у спортивній секції. А якщо пощастить із сусідами — то це взагалі чудо! Мою знайому, до речі, смачно готувати навчила не рідна мама, а сусідка, що жила поверхом нижче. Жінки кілька разів зачепилися язиками в ліфті, і, як то кажуть, їх вже було не зупинити.

Суджу по собі: мені набагато комфортніше гайнути у відпустку разом із подругами, ніж із рідною сестрою. Не тому, що я її не люблю, а через те, що знаю, що вона всі 10 днів просидить на території готелю і страшенно ображатиметься, якщо я захочу піти кудись і залишу її. Зате обидві мої подруги, так само як і я, люблять блукати незнайомими містами, де на кожній вуличці відкриваєш для себе щось нове. Вгадаєте, який відпочинок виберу? Зрештою, я заробила на нього і можу провести його так, як я хочу.

Так, я розумію, що рано чи пізно будь-які стосунки можуть дати тріщину: одним можуть набриднути зустрічі з вами, інші переїдуть кудись далеко-далеко, треті закохаються або, навпаки, розлучаться і кардинально змінять коло спілкування. Але це лише означає, що треба обростати новими знайомствами.

Бонус: історії від користувачів мережі

• Тепер розумію, що я не одна така “ненормальна”, кому некомфортно серед рідні. Бачуся з ними раз на 2-3 місяці та потім почуваюся вичавленою, як лимон. Чоловік у мене запитав: Навіщо ти ходиш туди? Подобається бути мішенню для їхньої дотепності? І я вирішила, що час припиняти це. Навіщо витрачати свій час на неприємні речі? Натомість сімейних зборів я могла б поїхати на турбазу зі своїми студентськими друзями, моя дочка гралася б з однолітками та хлюпалася в озері. Я б спілкувалася з людьми, які ближче мені, ніж рідні брат і сестра, адже вони підтримували мене, коли мені було погано, а не відмахувалися «сама винна». Загалом на дату наступних сімейних зборів у мене буде відрядження, завал на роботі чи збори у школі.
• Відчуття, що моя мама думає: “Навіщо витрачатися на психолога, якщо у мене є діти, яких я можу навантажити своїми проблемами?” Вона ображається, коли я прошу припинити скаржитися мені треба чи не треба. Ще б пак! Тепер їй доведеться самій розв’язувати свої проблеми і, можливо, навіть заплатити комусь за їх розв’язання. Я вже багато разів пояснював їй, що я її син, а не різнороб, психотерапевт і секретар.
• Усі вважають, що я їм винна. Одна сестра обурювалася: «Чому в батька поганий пам’ятник?» Друга постійно просить грошей і навіть не каже, що віддасть. Брат ображався, що я не подарувала йому зварювальний апарат. І так нескінченно – у мене багато рідні.

А у вас теплі стосунки з родичами чи ви лише зрідка їм телефонуєте?