19 відвертих зізнань чоловіків: в чому їм так важко порозумітися з жінками

Ми в Тутка прочитали їх і наша жіноча половина редакції визнала: судження справедливі і їх варто взяти собі на замітку. Ми ж такі різні, жінки та чоловіки, деколи так важко знайти порозуміння, але ж погодьтесь: як класно пізнавати людину, яку всім серцем любиш і хочеш, щоб вона була щаслива?

Тож всім сьогодні до прочитання: окрім коронавірусу, боремося проти вірусів несприйняття і сварок. І навіть із дрібних непорозумінь завжди можна знайти вихід.

1.

Вона любить питати, як минув мій день і що цікавого в ньому було. А я, чесно сказати, цього не запам’ятовую. Я просто живу.

2.

Я провів з другом увесь день, але все одно не можу сказати, що зараз діється в його житті.

3.

Важко описати, наскільки для нас важливі компліменти. Це — неймовірне щастя: ти — чоловік, і тобі зробили комплімент.

4.

Знайома ситуація. Ми з другом, з яким товаришуємо ще зі школи, 2 години балакали телефоном про все на світі.
Після розмови дружина питає:
– Як його сім’я?
– Я не знаю…
– Ти не спитав про його рідних?
– Думаю, що з ними все добре. Якби так не було, він би мені сказав…

5.

Якщо я мовчу — це не означає, що мені сумно: я або стомився, або не маю чого сказати, або думаю про щось своє.

6.

Ми цінуємо жінок, які відважуються на перший крок.

7.

Іноді навіть в моменти сварок я так тебе кохаю, що аж світ мені не милий. Гадаю, що кожна людина по-своєму висловлює свої почуття, і “мови кохання” справді існують. Ми з моєю колишньою дівчиною саме ними й “спілкувалися”: вона звинувачувала мене в байдужості, я ж був по вуха в неї закоханий.

8.

Свої сильні почуття до дружини та дітей я передаю саме через дії — багато працюю, щоб усім їх забезпечити. Та все ж я хочу, щоб вона зрозуміла мене навіть через слова.

9.

Ми сказали, що нам байдуже — то нам дійсно байдуже. Навіть за наявності деяких аргументів, думки своєї ми не змінимо.

10.

Не можу змиритися з одвічним “все ок”, якщо не все ок. Але якщо ти просиш тобі не телефонувати — я не буду цього робити.

11.

Ми часто кажемо все так, як справді є. Без подвійних сенсів та значень — кажемо все так, як воно є.

12.

Ми — теж люди, які мають почуття. Тож, будь ласка, пильнуйте за словами, коли сперечаєтесь з нами.

13.

Іноді я буваю емоційно не готовим до ніжностей в ліжку. І також хочу трошки романтики.

14.

Я не оцінюю тебе щоразу, як ти проходиш повз мене по офісу. Я просто оцінюю все, що потрапляє в поле мого периферичного зору.

15.

Нормальна річ — скажіть нам, де хочете сьогодні ввечері повечеряти.

16.

Слова: “Мені потрібен час, особистий простір” означає саме це, а не “ти маєш краще старатися”.

17.

1. Я — не екстрасенс, скажи мені все, чого ти хочеш.
2. Ти чимось розчарована? Скажи мені про це. Я зрозумію. Ні — дивись пункт 1.

18.

Дружина божеволіє з того, що я можу 5 годин їхати в автівці з іншим чоловіком, і не сказати ані слова.

19.

Через місяць після хвороби помер наш собака. Дружина проплакала цілий місяць. А я тримався — не витримав вже, коли лікар забрав пса назавжди. А автівці вона мені пояснила: “Тобі би було легше, якби ти не стримувався цей місяць, а давав волю емоціям”. Але вона не розуміє, що ми, чоловіки, вже якщо плачемо — то плачемо. Нас не вчили висловлювати емоції, не показували, як треба плакати. Та і взагалі — навчили, що “чоловіки не плачуть”.