in

Мудра історія, яку варто прочитати до кінця

По довгій, дикій, стомлюючої дорозі йшов чоловік з собакою.

Йшов він собі йшов, втомився, собака теж втомилася.

Раптом перед ним — оазис! Прекрасні ворота, за огорожею — музика, квіти, дзюрчання струмка, словом, відпочинок.

– Що це таке? – Запитав мандрівник у воротаря.
– Це рай, ти вже помер, і тепер можеш увійти і відпочити по-справжньому.
– А є там вода?
– Скільки завгодно: чисті фонтани, прохолодні басейни …
– А поїсти дадуть?
– Все що захочеш.
– Але зі мною собака.
– Шкодую сер, з собаками не можна. Її доведеться залишити тут.

І мандрівник пішов повз.

Через деякий час дорога привела його на ферму.

Біля воріт теж сидів сторож.

– Я хочу пити! – Попросив мандрівник.
– Заходь, у дворі є колодязь
– А моя собака?
– Біля колодязя побачиш поїлку.
– А поїсти?
– Можу пригостити тебе вечерею.
– А собаці?
– Знайдеться кісточка.
– А що це за місце?
– Це рай.
– Як так? Сторож біля палацу неподалік сказав мені, що рай — там.
– Бреше він все. Там пекло.
– Як же ви, у раю, це терпите?
– Це нам дуже корисно. До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх друзів.

Сподобалось?

25 геніальних прикладів вуличного мистецтва, поєднаного з природою

42 правила простого, але повноцінного життя