in , ,

Нейробіолог Джакомо Ріццолатті: “Думка підіймає хворого з постелі й ставить на ноги”

Тутка зачитався і захопився сенсаційним відкриттям італійського вченого Джакомо Ріццолатті. Про дзеркальні нейрони, нові підходи до лікування аутизму й інсульту та про стосунки між людьми, — далі в статті.

Джакомо Ріццолатті — італійський нейробіолог. Народився від у 1937-му році, закінчив університет Падови. У 1992-му році чоловік зробив сенсаційне відкриття про будову мозку, яке докорінно змінило і психологію, і всі суміжні з нею науки. Він виявив дзеркальні нейрони — мозкові клітини, які симетрично відображають поведінку інших людей і провокують у мозку таку реакцію, ніби б ми самі виконували цю дію. Зараз Джакомо очолює Інститут неврології університету Парми.

Дослід зі склянкою води

Сам вчений так пояснив своє відкриття:

– Я беру до рук склянку води, і ви це розумієте, чи не так? Та прошу вас зараз відкинути всі логічні закони фізики про силу тертя і тяжіння та інші — ви зрозуміли мою дію завдяки вашим дзеркальним нейронам. Вони підсвідомо розпізнали мій жест і спроєктували його до вашого мозку так, ніби це насправді ВИ потягнулися рукою за склянкою.

Доповню розповідь. Науковці із Франції провели схожий дослід: групі людей показували радісні, сумні та неприємні події, і емоції, які відображались на людських обличчях, одразу фотографували. Затим, продемонструвавши іншим добровольцям світлини, з подивом зауважили, що на лицях нових людей відбилися ті самі почуття: радості, суму чи огиди. Так вдалося зробити висновок, що окрім дзеркальних нейронів дії (як у прикладі зі склянкою води) у мозку живуть ще дзеркальні нейрони емоцій. Саме завдяки їм ми співпереживаємо людям та подумки відчуваємо ті самі почуття, що й вони.

Невже байдужі люди не мають дзеркальних емоційних нейронів?

Несправедливо так стверджувати. На прояв почуттів людини впливає її воля, соціальні норми суспільства, виховання, традиції та суспільна мораль. Одні люди — м’які та добродушні, інші — тверді, мов камінь, яких нічим не можна пройняти. В таких випадках зовнішні фактори впливають на дію внутрішніх дзеркальних нейронів.

Не ображайтеся на чоловіків

Справді, не варто ображатися на сильну стать та звинувачувати її у закам’янілості серця чи нечулості: така наша природа, — підрезюмовує професор. – Природньо і генетично так закладено, що саме в жінки, яка відповідає за продовження роду та в майбутньому перебирає на себе роль емоційного передавача почуттів дітям, дзеркальні нейрони розвинуті більш сильно, ніж у чоловіків. Жінки — більш емоційно відкриті, співчутливі, за що їх теж не треба ганити чи користуватися їх слабкістю. Зрозумійте одне одного.

“Думка ставить пацієнтів на ноги”

Після відкриття дзеркальних нейронів вчені працюють заради того, щоб знайти його практичне застосування у лікуванні хворих. Якщо вже давно підтверджено, що під час перегляду поєдинку з боксу в глядача стискаються і напружуються мускули (тобто, дзеркальні нейрони дії працюють), то такий нейроефект можна застосувати й для реабілітації хворих після хвороб Альцгеймера, інсультів та після серйозних автокатастроф. Ми хочемо змусити ще живі нейрони запрацювати, продемонструвавши відповідний ролик чи фільм і сподіваємося, що після його перегляду в мозку активізуються рухові нейрони, які допоможуть людині швидше стати на ноги.

Можна навіть підняти собі настрій завдяки дзеркальним нейронам, просто спілкуючись з веселими й позитивними людьми — дзеркальні нейрони будуть працювати завжди, якщо вони не були пошкоджені генетично (аутисти) або внаслідок серйозних травм. Щодо людей-аутистів ще до кінця не вивчено механізм відновлення таких клітин, але вже з найменшого віку треба уважно, крок за кроком, проговорювати, розповідати про свої почуття хворим дітям на аутизм, і я впевнений, що результат не змусить себе чекати й пошкоджені нейрони знову запрацюють.

Як гадаєте, чи слушні думки та ідеї вченого? Розповідайте про враження в коментарях.

Всі ілюстрації та фото з відкритих інтернет джерел

Сподобалось?

16 твітів від досвідчених матусь, яким відомо, що без гумору виховати дітей неможливо

11 випадків з життя репетитора з англійської мови, в котрого що не день — то пригоди