in , ,

13 особливостей побуту в Японії, які дратують не тільки іноземців, але й місцевих жителів

Ми багато разів писали про Японію: про примхи місцевих жителів, нелегку долю японок, про телевізійні шоу, а також про все, що вражає в цій країні іноземних туристів. Але є тут особливості життя настільки дивні і які не піддаються жодній логіці, що часом навіть самі японці були б раді від них позбутися.

Сьогодні Тутка звертається саме до таких побутових традицій та настанов, які дратують тих, хто прожив у Японії все життя.

1. Сусіди можуть поскаржитися в домоуправління на мешканців, які, на їхню думку, голосно ходять

Через те, що при будівництві будинків в Японії використовуються полегшені конструкції, шумоізоляції в квартирах практично немає. Так що важливо дотримуватися тиші не тільки в транспорті та інших громадських місцях, а й у себе вдома. Один блогер розповів на своєму YouTube-каналі про сусідів, які поскаржилися на нього за те, що він голосно закривав дверцята шафи.

Далеко не всі японці готові дотримуватися тиші й ходити навшпиньки у себе в квартирі. Молоді мешканці, як і всюди, люблять влаштовувати вечірки, слухати музику, голосно розмовляти, але через тонкі стіни це завжди закінчується проблемами.

2. Розв’язувати конфлікти в особистій бесіді неприпустимо

Можливо, вас цікавить запитання, чому сусід не міг просто прийти до мешканця, який голосно закриває дверцята, і попросити його поводитися тихіше? Річ у тому, що в цій країні не заведено вирішувати побутові конфлікти особисто. Британець, який живе в Японії, описав у своєму блозі, як треба поводитися з сусідами: пред’являти претензії безпосередньо неприпустимо, потрібно написати лист зі скаргою менеджеру будівлі.

Менеджер повинен вивісити на дошці оголошень повідомлення, в якому йдеться, що деякі мешканці скаржаться на шум, так що тим, хто цей шум породжує, краще припинити. Таких листів може знадобитися кілька, перш ніж справа зрушиться з мертвої точки.

3. Звукова реклама на вулицях навіть у вихідні

Попри суворі вимоги дотримуватися тиші, в Японії дуже багато звукової реклами, як стаціонарної, так і рухомої — це автомобілі з гучномовцями на даху. Вони їздять по дворах і рекламують що завгодно: від фірм по ремонту побутової техніки до свіжої випічки й політичних партій.

Далеко не всім японцям це подобається, тому що рекламні фургони роблять оголошення гучними звуками навіть у неділю, а це єдиний день, коли люди, які працюють, можуть виспатися. Всупереч скаргам, поліція ставиться до таких автомобілів дуже лояльно.

4. У квартирах немає опалення

За однією з версій, в Японії немає центрального опалення через те, що будинки часто руйнуються під час землетрусів і щоразу проводити труби, прокладати ізоляцію, встановлювати батареї занадто дорого. Тож японці використовують обігрівачі, устілки й ковдри з підігрівом, а також знаменитий столик котацу.

До останнього часу місцевих жителів влаштовувала ця ситуація. Однак з виникненням тревел-блогерів, які стали викладати в соцмережі фотографії батарей в закордонних готелях, японці стали переглядати своє ставлення до центральної опалювальної системи. Деякі прогресивні (і заможні) громадяни встановлюють опалювальні котли.

5. Гяру-мами — мами-дівчатка — підривають японські ідеали

Це дорослі жінки з дітьми, які підтримують імідж гяру: носять зухвало яскравий одяг, нарощують нігті, вії, фарбують волосся, роблять неймовірні зачіски. В загальному ставлення до гяру в суспільстві толерантне, як і до багатьох інших субкультур. Але гяру-матусь часто критикують за те, що вони втягують в свою діяльність дітей, прищеплюючи їм з дитинства незвичне для японців уявлення про справжню красу.

6. Багато заводять друзів-іноземців, щоб використовувати їх з корисливою метою

У мережевих ЗМІ не раз писали про те, що дуже складно встановити дружні стосунки з японцями. Але є особлива категорія японських громадян, які легко заводять друзів-іноземців, тому що це модно. Іноземним приятелем можна хвалитися перед своїм оточенням і використовувати його з корисливою метою, наприклад щоб підтягнути англійську мову.

Дівчина-блогер з Канади розповідає: «Моїми першими друзями в Японії стала компанія гайдзин-хантерів. Вони були дуже милими, але коли я опанувала японську мову, з подивом виявила, що в розмові мене називають “наш безкоштовний учитель” і навіть ображають».

Додому іноземців запрошувати не прийнято, а прохання допомогти, наприклад з переїздом, японець сприйме з подивом і ввічливо відмовить. В загальному японське суспільство ставиться до «гайдзин-хантерів» з осудом.

Серед японок зустрічаються мисливиці на чоловіків-іноземців, які мають цілком конкретну мету: народити хафу (від англ. Half – «половина») – дитина-метис, у якої один з батьків японець. Вважається, що такі діти виходять дуже красивими. Саме тому серед хафу багато моделей і акторів. Але в суспільстві ставлення до хафу дуже неоднозначне.

7. Всіх людей японці ділять на «учі» і «соти»

Учі — це «внутрішнє коло», тобто члени сім’ї, родичі, близькі друзі, іноді співробітники, з якими людина пропрацювала багато років. Все решта — сото, «чужі». Ці 2 групи настільки різні, що японці навіть використовують для спілкування всередині кожної з них різні граматичні конструкції. Шлях від сото до учі займає дуже багато часу.

Деякі прогресивні молоді японці вважають цю систему шкідливою ​​для суспільства, в якому найбільше число самогубств і надзвичайно розвинене явище соціального ескапізму — хікікоморі. Різні психічні розлади часом пов’язують з необхідністю стримувати емоції та думки в колі сото.

8. У країні налічується понад 700 тисяч осіб, що ведуть спосіб життя хікікоморі. Їх середній вік – 31 рік

Хікікоморі — це люди (зазвичай молоді), які з власної волі ізолювали себе від суспільства. Найчастіше вони живуть під опікою рідних, рідко або зовсім не виходячи зі своєї кімнати, куди їм приносять їжу та інші необхідні для життя речі. Деякі з них зовсім не контактують з людьми, сидячи в чотирьох стінах по 7-10 років. Уряд Японії вже давно стурбований цим явищем і шукає способи повернути хікікоморів до нормального життя.

9. Кожна 5-та людина в Японії зраджує своєму партнеру

Але в країні дуже мало розлучень. Навіть якщо в шлюбі є проблеми, обоє воліють його зберегти. Жінки переживають через те, що після розлучення постраждає їхній фінансовий стан, а чоловіки бояться, що не зможуть бачитися з дітьми, адже японські закони не передбачають спільної опіки.

Японці трохи інакше ставляться до самого факту зради. Крім того, в окремих районах країни ще існують шлюби за домовленістю, а стосунки до весілля не заохочуються. Саме тому відсоток невірних подруж в Японії такий високий: якщо вірити опитуванням, своїм партнерам зраджують 15,2% жінок і 20,5% чоловіків.

10. У Японії вважається нормою, якщо закохані зустрічаються 1-2 рази на місяць

Закохані парочки в Японії не бачаться щодня, як в Європі та Америці. Їм достатньо бачитися кілька раз на місяць. При цьому під час розлуки вони не переписуються в месенджерах, не надсилають одне одному зворушливі листівочки й фотографії. Це зовсім не тому, що вони не закохані. Просто так ведеться.

Крім того, в Японії не так розвинена культура залицяння. Дарувати квіти і цукерки не заведено, рахунки в кафе і ресторанах зазвичай діляться, в парках розваг кожен платить сам за себе, компліменти кажуть вкрай рідко, дівчат вперед не пропускають і не подають їм руку. Також закохані не демонструють своїх почуттів на публіці. Максимум, що дозволяється робити в громадському місці — триматися за руки.

11. У магазинах одягу дуже нав’язливі консультанти

Багато іноземців не люблять ходити по магазинах в Японії через занадто нав’язливий сервіс. Якщо у нас в торгових центрах категорії мас-маркету можна спокійно взяти річ, віднести в примірочну, одягнути, зняти і повісити назад — і ніхто і оком не моргне, то в Японії такий сценарій неможливий.

Продавці-консультанти навчені іти за клієнтом по п’ятах, роблячи йому компліменти і даючи поради про поєднання речей. Коли покупець йде в примірочну, японський продавець-консультант буде стояти біля входу і цікавитися, чи не потрібно принести інший розмір. Якщо покупець таки щось придбає, клієнта проводять до виходу, будуть ретельно кланятися і дякувати за неї.

12. Дуже популярні дитячі видання на туалетну тематику

Японці вважають, що туалетну тему не потрібно оминати, якщо мова йде про виховання дітей. По-перше, сідниці — така ж частина тіла, як і всі інші, а дефекація — природний процес роботи організму. Дитина повинна знати, як робити це правильно. По-друге, це просто весело.

Багато батьків зізнаються, що їхні діти обожнюють вчити абетку кандзі з містером Унко, який, до слова, просто какашка. Містер Унко вчить діточок правопису за допомогою, наприклад, такої фрази: «Людина взяла какашку в руку, щоб зустріти труднощі віч-на-віч».

13. Навіть з невеликих поїздок в сусіднє місто потрібно привозити колегам і родичам маленькі подарунки-сувеніри — оміяге

Інакше людину просто не зрозуміють. В Японії є навіть такий жарт, що японець витрачає 15 хвилин на милування пам’ятками і 45 – на вибір оміяге.

Якби ви опинилися в Японії, які неписані правила вам було б наслідувати найскладніше? Можливо, якісь звичаї і установки ви, навпаки, вважаєте привабливими?

За матеріалами

Як правильно прогрівати ноги

Чому не варто вчити маленьких дітей ділитися?