5 років консультацій психотерапевта – чоловік поділиться своїм досвідом

Вже 5 років користувач Твіттер під ніком Comme Glisteauve відвідує психотерапевта. Він відверто зізнається, що позбувся багатьох ілюзій та заново переглянув свої погляди на життя. Своїми висновками чоловік поділився у мережі.

Тутка настільки зачитався розповідями чоловіка, що хоче сьогодні поділитися ними з вами. Вважаємо, що нам усім є над чим подумати, прочитавши відверті слова пацієнта психотерапевта.

  • Насамперед сюрприз – розмова в кабінеті психолога не лікує. Так само можна і мовчки сидіти. Цілющу дію чинять терапевтичні стосунки, які ви встановлюєте з фахівцем в межах кабінету. В атмосфері довіри та підтримки клієнт вчиться жити так, ніби його розуміють батьки та підтримують друзі. Багато з людей думають: «Ось прийду до психолога, все обговоримо, і він мені скаже чітко, що треба робити». Такого не буде. Ніхто, крім вас, не розв’яже ваших проблем.
  • Майже всі жінки ображені на маму, до тата претензій менше.

  • Страх самотності та страх близькості – одне поняття. За ними криються сумніви у своїй цінності, невпевненість.
  • Якщо психотерапевт виявляє різке неприйняття ЛГБТ, фемінізму, бодіпозитиву – можу припустити, що перед вами сидить пройдисвіт. І справа навіть не у ставленні до цих тем, а в тому, що справжній професіонал повинен працювати, навіть якщо у вас статевий орган росте на чолі, без висловлювання особистої оцінки. Психотерапевт не дає порад. Не дає. Жодних порад. Взагалі. Ніяк. Не натякає. Не схвалює та не засуджує ваше рішення.
  • В процесі роботи над собою важливо запам’ятати одне: ви стаєте сильнішими. Проблеми як були, так і будуть, та відтепер ви можете самі з ними впоратися.

  • Полюбити себе – псевдопсихологічний обман, якого вчать на глянцевих журналах. В ході терапії ви почнете себе приймати такими, які ви є, а вже потім зможете себе полюбити (але і це не точно).
  • Коли вирівнюється самооцінка та з’являється самоповага, тобі навіть нічого не треба казати. Люди самі відчувають, що не варто тобі грубіянити. Пропонують вигідніші проєкти, лестять, роблять більше компліментів. Все це відчувається як магія, хоча насправді це просто правильний габітус, іншими словами зовнішній образ, Завдяки цьому, наприклад, я за 2 роки перетворися з хлопчика на побігеньках на керівника дирекції та збільшив зарплату в 10 раз.

  • І головне: психотерапевт розв’язує психологічні проблеми (невпевненість, комплекси, фобії) людей, здорових психічно. Якщо у вас шизофренія, нав’язливі стани, марення і так далі – вам до психіатра. 2-ге важливе запитання: чи допомагає лікування? ТАК, ДОПОМАГАЄ. Але є нюанси. Як в тому жарті: «Скільки психологів треба взяти, щоб вкрутити лампочку? Одного, якщо вона готова змінюватися». 90% результату – це робота самого клієнта, а не психотерапевта.
  • Скільки треба до нього приходити? Довго. На жаль. Цього зазвичай не кажуть, щоб не відлякати, але якщо ви жертва аб’юзу, вас роками принижували в школі або 10 років у шлюбі, ви не відновитеся за кілька зустрічей. Потрібні (о, жах!) роки. І так, безкоштовна психотерапія НЕ ПРАЦЮЄ. Взагалі не працює. У цьому весь сенс професійної допомоги: ви оплачуєте працю фахівця, і вона [праця] набуває для вас цінності. Задарма нічого не буде.

  • Любовна залежність схожа до залежності від героїну: вбиває не так швидко, та ладна зробити жахливі речі.
  • Тепер трохи про те, як все ж таки працює психотерапія. Перші пів року ти ходиш до терапевта, скаржишся на те, що тебе хвилює, і потихеньку відчуваєш, що стає трохи легше. Ближче до кінця року загострюються внутрішні конфлікти та знімаються блоки, які прищепили батьки. Клієнт починає відчувати ейфорію та навіть в якійсь мірі вважати, що сам може «попрацювати психологом».

  • Десь через рік (у всіх по-різному) настає застій. Поверхневі легкі конфлікти дозволені, але для опрацювання більш глибинних тем потрібен час. Виникає відчуття, що нічого не відбувається, все пропало. Далі іде період застою, коли більша частина роботи відбувається з підсвідомістю та зовні мовби ніяк не проявляється. Клієнт ще більше переконується, що нічого не відбувається. На цьому етапі багато з них кидають терапію.

  • Перші кілька сотень занять зазвичай проходять в скаргах на батьків й розповідях про те, як людину не любили та ображали.
  • Травму не можна приховувати та не звертати на неї уваги. Її треба викривати та боротися з нею.
  • Не можна насильно привести когось до психотерапевта й чекати, що той «вилікується». Станеться це тільки добровільно, за бажанням самого клієнта.
  • Взагалі, 90% нашого успіху в житті залежить від самооцінки. Погано, що її руйнують люди, які повинні зміцнювати її – батьки, вчителі, керівництво. Особливо біда з людьми, народженими в СРСР або відразу після розвалу, в 90-ті. У кожного другого самооцінка нижче норми.

  • Потім настає нове «розчарування» в психотерапевті. Виявляється, він не тільки не чарівник, він ще і не всемогутній лікар! Майже шарлатан! Сидить там і спостерігає! Багато клієнтів починають відкрито конфліктувати з терапевтами або кидати. На цьому етапі (3-4 роки) клієнт не бачить сенсу в терапевті. Мовляв, якщо я можу розв’язувати всі питання сам, то нащо мені йти до цього лікаря, плакатися йому за гроші? Проблема в тому, що, навіть розуміючи це, клієнт нічого не робить. І тут відбувається той самий прорив. Локус контролю повертається на місце, і клієнт розуміє: щоб щось змінилося, треба щось робити. Йому, клієнтові, а не терапевтові.
  • До терапії часом важко зрозуміти, як це – не спілкуватися з неприємними людьми та ігнорувати нетактовні запитання. Це ж «невиховано», «люди ж запитують». Після терапії ти просто розумієш, що не зобов’язаний спілкуватися з такими персонажами.

У вас є досвід відвідування психотерапевта? Якщо так, розкажіть про нього в коментарях.

Facebook Коментарі

Пов'язані статті

Back to top button
Close