Чоловік знайшов у своєму саду кубельце мишей та збудував їм маленьке село

Нещодавно фотограф живої природи Саймон Делл натрапив на сім’ю маленьких мишок, які бігали в його саду. Однак замість того, щоб шукати пастки для цих гризунів, чоловік взяв до рук свій фотоапарат. Господар збудував тваринкам крихітне поселення, а ті віддячили – почали позувати для таких милих світлин!

“Одного дня я просто знімав пташок у саду та косив траву, аж тут зауважив, що щось вовтузиться на землі”, – розповів чоловік. Я навів об’єктив і справді здивувався, але й зрадів – посеред трави, стоячи струнко, мов сурикат, красувалася маленька мишача нірка”.

“Я зрозумів, що ці крихітки – справжні моделі, тому побіг в дім і приніс для них арахіс. Очікуючи, миші не змусили себе довго чекати – вже через хвилину прибули на частування”.

“В ту хвилину я подумав, що хочу забезпечити мишей дахом над головою та безпечним місцем для зберігання поживи”.

“В моєму доробку вже були знимки тварин дикої природи, і навіть мишей: в моєму садку колись проживала ця маленька тваринка, яка виходила зі свого сховку лиш уночі. То був лісовий гризун, котрого ми охрестили Стюартом”.

“На той час він жив самітником, але напровесні 2018-го десь зник – напевно, подався на пошуки половинки. Сподіваюся, він повернеться цієї зими та познайомиться з класними мишками з саду”.

“У нас в саду жили різні тварини: багато видів птахів, таких як шпаки, горобці, чорні дрозди, вільшанки та багато інших. А сіра чапля навіть виловила всіх золотих рибок зі ставка”.

“Ще нас щоночі відвідує лисиця, прибігає багато їжаків та білок”.

“Спочатку в нас жила одна мишка, в неї на вушку був шрам. Ми називали її Джорджем. Я квадратом виклав маленькі поліна, прикрив їх мохом і соломою – змайстрував його нову домівку”.

“На протилежному боці, як рукою подати, чатували коти – дерев’яна хижа краще вберігала гризуна від небезпеки”.

“Пізніше я обгородив хатинку парканчиком з дроту – котярам точно вже було туди не дістатися. А ще я завів маленьку собаку породи Джек Рассел тер’єр – коти забули дорогу до мого саду, а пес навіть не звертав уваги на мишей”.

“Ще через кілька днів я запримітив, що в будиночку жила не одна мишка – скоро вони обидвоє прибігли за поживою”.

“Тоді я зважився збудувати їм справжній дім, щоби захистити гризунів і не дозволити їм стати здобиччю котів чи інших тварин. Я підгодовував цих тваринок – отож я відповідав за них, так я тоді відчував свій обов’язок. І за своєю професію я був фотографом живої природи, отож прагнув облаштувати гарну локацію для майбутніх робіт”.

“На будівництво першого поверху будиночка з полін пішла приблизно година. Через те, що наступного дня прибігло більше гризунів, проект довелося розширити – додалося більше кімнат. Внутрішня структура будівлі мала 2-3 виходи і входи, щоби в разі небезпеки тварина легко могла втекти. Минали дні та місяці, а мишаче поселення невпинно розросталося”.

“Я зробив його дуже просторим, утеплив на зиму, зробив усе, щоб мишки не загинули. Я нарахував вже 5 мешканців, в тому числі й вагітну Мілдред – до Різдва очікуємо на велике поповнення в сім’ї”.

“Враховуючи те, що в мишей за один раз може народитися до 14-ти мишенят, я задумав значно розширити помешкання: місця в мене було вдосталь, і я хотів прихистити поруч із собою тих мізерних створінь”.

“А мишам, мабуть, сподобалась нова домівка – вони не гаючи часу переїжджали в нове житло. Кожна дика тварина при наближенні людини втікає і ховається, але я часто сидів за кілька кроків від них з камерою в руках – і ті милі істоти весело вигулькували з хатинки, шукаючи горіхи та насіння”.

“Я годував своїх сусідів лише природними продуктами: збирав дикорослі ягоди, горіхи та фрукти, які росли неподалік. За насіння служило звичне пташине меню, приправлене соняшниковим насінням, ліщиною та волоськими горіхами. На десерт мишки їли хрущаків та сало для птахів, але в більшості випадків – тільки натуральні продукти”.

“Фотографія завжди була моєю пристрастю, але з камер я мав лише DSLR: потроху обростаючи додатковим устаткуванням та лінзами, я вдосконалював свої навички і зумів краще знімати мишей та дику природу”.

“Однак дорогого обладнання та якісних лінз замало – ти мусиш навчитися володіти камерою, розумітися на налаштуваннях, вміти відчути дику природу, яку знімаєш, знати, коли маєш підійти ближче та зняти об’єкт для світлини”.

“Мишки не втекли – досі щасливо проживають у своєму домі. Надворі зараз зима, дні стали коротші, тому вони не надто потикаються надвір, коли падають сутінки – годі їх знайти. Однак я бачу, як вони вибігають за їжею впродовж дня, і до ранку все з’їдають. Я підкидаю їм пір’я зі старих подушок – звірята тягнуть їх додому і гріються під час холодних британських ночей”.

За матеріалами