in ,

Чому безхатьків варто оминати і не давати їм грошей?

Тема досить актуальна і неоднозначна. І Тутка жодним чином не прагне нав’язати свою думку, а радше запропонувати думки соціологів та психологів, виявити на світло відкрите питання до дискусії та почути і вашу думку: а чи справді “нужденні” потребують наших 10-ти гривень?

За статистикою, 2% населення планети (тобто декілька мільйонів) не мають даху над головою. Майже кожен 5-тий житель країни ризикує скоро поповнити їх лави. Ми співчуваємо горю цих людей та спішимо на поміч, однак спеціалісти попереджують: через нас ситуація лиш погіршується.

Змиріться з тим, що люди самі хочуть жити на вулиці

У світі досить грошей, щоб допомогти кожному безхатьку і дати йому прихисток. Проблема, напевне, у самих винуватців негараздів, тобто у способі їх мислення.

Помешкання люди втрачають через різні причини: невдачі, розлучення, травми, несприйняття життя та через інші фактори. Як би важко вам не було, якщо ви захочете щось змінити — ситуація зміниться.

Благодійні притулки, які пропонують і їжу, і роботу, і дах над головою сьогодні діють в кожному місті. Треба лиш захотіти. В Америці, наприклад, засновані такі організації, які надають безхатькам цілі будинки. Приклад вражає: подружжя безпритульних за тиждень розграбували весь дім, продавши з нього навіть кондиціонер.

Справджується українська приказка: “Впусти свиню під стіл, то вона ще й на стіл вилізе”.

Ті, що потребують, самі відмовляються йти до притулку й ночують просто неба

Буває так, що бабусі чи дідусі цілими днями і ночами сидять під під’їздом, і, сердешні, викликають жаль співчуття в сусідів. Останні телефонують до соціальних служб, а ті не вже в курсі всіх справ, бо не раз приїжджали на виклик, а винуватці біди відмовлялися приймати допомогу.

Благодійні організації мають кілька пояснень такої поведінки:

  1. Людина, яка виживає на вулиці, почувається героєм: “я зміг”, “я не помер і не замерз”, “більше ніколи не буду просити помочі”.
  2. Притулки мають свої комендантські години й обмеження на споживання алкоголю, цигарок. Такі правила стають неприйнятними для безпритульних, вони хочуть повної свободи.
  3. У притулках довкола — чужі люди, нікому не можна довіритися. Через страх людям безпечніше спати на вулиці.

Тож якщо ви зустріли в парку безпритульного, який відмовився їхати з вами до притулку, нагрубіянив вам і почав агресивно поводитися, — ймовірно, треба давати спокій. Бо такий його вибір.

Якщо ми даємо безпритульним гроші, їжу та одяг, то забираємо в них шанс на краще життя

Соціологи певні: допомога безхатькам лиш породжує нові прояви байдикування. Така людина розуміє, що їй не треба працювати, старатися щось робити, адже їй все одно все дадуть.

Якщо ми даємо їм гроші, то мимоволі стаємо винними в тому, на що та людина ті гроші витратить. А якщо вона помре від наркотиків чи алкоголю, на які саме ми дали гроші?

Найкращий спосіб допомогти безхатькові — знайти для нього роботу

Працедавці, які наймали на роботу людей без даху над головою, поділилися своїми враженнями про працівників:

  • “Мені зі столярством допомагав один безхатько. Навичок він не мав взагалі, та був дуже слухняним і чесно виконував всі мої доручення. Через тиждень заявив, що я повинен віддавати йому ще й половину від всього мого заробітку. Видав йому зарплату, розповів про зобов’язання майстра і помічника та відпустив, куди очі бачать”.

 

  • “Знайшли в парку 36-річного безхатька, на вулиці він з 15-ти років. Дали роботу, він робив неймовірні успіхи. Так отримував більше завдань і зміг влаштуватися на роботу в офіс на повний день. Через рік одружився”.
  • “Найняв на роботу розумного хлопця, колишнього брокера. Дав йому 1000 гривень і попросив прийти завтра о 08:00. Він з’явився через кілька днів із сильним похміллям. Порадив йому витверезитися і ще раз прийти через кілька днів. Більше жодного разу його не бачив”.

Як бачимо, ситуації різняться. Найпевніше те, що таким людям не варто доручати відповідальні завдання, поки вони не доведуть свою відданість і чесність.

Безхатьки можуть мати більше грошей, ніж ми з вами

Безхатьки по-різному заробляють гроші: здають пляшки до пунктів прийому склотари, підмітають, прибирають і виносять сміття з магазинів. Декотрі з них мають смартфони й ноутбуки, доступ до інтернету й непогані заощадження.

Бонус: деколи під виглядом безпритульних ховаються заможні особи

Соціальні експерименти — не рідкість. Як і обмани. І під образом змореної жінки може сидіти багата панянка, яка вже не одну квартиру купили за свої “нажебрані” гроші.

Як ви ставитесь до цієї проблеми?

Всі ілюстрації та фото з відкритих інтернет джерел

Цікава зміна поколінню Z — нове покоління Альфа

Не всі олії однаково корисні для смаження. Котрі з них безпечні, а від котрих варто відмовитись