Чому ми не хочемо розірвати “мертві” стосунки?

Будь-які стосунки мають під своїми ногами ґрунт, базу, на якій вони тримаються. Чому ми не хочемо з них вийти? Чому роками, десятиріччями живемо поруч з людьми, які нам не любі та навіть навпаки? Чим цей зв’язок склеєний?

Тутка замислився над проблемою “мертвих” стосунків і з’ясував, чому нам так важко з них вийти.

Не любимо ми, і не люблять нас,
І гаємо ночі, марнуємо час…

У терапії та практиці часто доводиться зіткнутися із запитом клієнта допомогти йому зробити вибір. Це, мабуть, найважче в роботі психотерапевта. Сьогодні хочемо більше зупинитися на проблемі вибору в стосунках. За словами психотерапевтів, пацієнти вагаються між двома життєвими варіантами: «Піти чи залишитися?», «Продовжувати стосунки з партнером чи переривати їх?». І тут важливо уважно дослідити обидва варіанти вибору та їх можливі мотиви.

Піти чи залишитися

Стосунки, будь-які з них, мусять мати для себе фундамент, так званий клей, що триває їх вкупі багато років. В чому він проявляється? Це може бути потяг партнерів одне до одного, інтерес, бажання. Однак іноді таких явищ у парі взагалі не спостерігається, немає ні сильного сексуального потягу, ні зацікавлення партнерами, ні любові. Параноя, але факт. Про це докладніше.

Йдеться про такі стосунки, які психологічно вичерпали себе. У них можливо колись і були почуття партнерів одне до одного, але на сьогодні між ними немає ні кохання, ні потягу, ні бажання. Тому й називаємо їх “мертвими”. Метафоричний вислів, звісно, але такі стосунки мовби завмерли, в них відсутній рух, розвиток, перспектива, партнери не відчувають від них жодної радості. Поняття “Треба” закреслює усі “Хочу”.

Тут ми не розглядаємо ті стосунки, де наявне все вищезазначене (бажання, інтерес, потяг-тяжіння) або хоча б щось одне з цього переліку, де партнерам буває важко домовитися, зрозуміти одне одного і вони часто конфліктують. Критерій «конфліктність» тут далеко не є провідним. Поки люди сваряться, між ними ще є енергія, щось ще тримає їх разом, вони, навіть підсвідомо, намагаються щось змінити, і такі стосунки мають перспективу. Навіть довіру можна відродити й повернути. А мертві стосунки неконфліктні, аморфні, без почуттів, без віддиху життя. І партнери продовжують в них жити, як би парадоксально це не звучало.

Що нас тримає в «мертвих» стосунках

Назвімо найсуттєвіші ознаки «мертвих» стосунків. Їх часто подають різні психологи й вони досить типові для всіх людей:

  • Самотність на двох. Люди живуть, як друзі, навіть більше як сусіди;
  • Відсутність сексуального потягу одне до одного;
  • Небажання щось змінити, навіть якщо вам щось не подобається;
  • Партнер не наповнює вас емоційно;
  • Паралельне життя – кожен проживає свою реальність;
  • Небажання виправдовуватися, щось комусь доводити;
  • Відсутність планів спільного майбутнього.

Нас більше цікавить отой “ґрунт” і чому люди продовжують жити в таких типах стосунків. Виокремимо найсуттєвіші причини-фактори:

1. Почуття. Певні сильні почуття можуть тримати людей разом довгі роки. Одними з них є:

– Ідеалізація партнера. Наділення людини такими рисами й ознаками, створення ідеального образу чоловіка/дружини, він яких неможливо піти;

– Страх. Паралізує, сковує, тримає на місці. Найчастіше матеріалізується в фразах такого типу: Як жити далі? А якщо я собі нікого більше не знайду? Як почати нове життя і чи не буде воно схоже на попереднє? Що скажуть люди? Однією із форм страху може стати очікування негативних емоцій від партнера: гніву, розчарування, злості;

– Відчуття провини. Спрямоване на те, щоб вселити людині (чоловікові чи дружині) відчуття боргу одне перед одним. Слова “Якби не ти…” – пряме підтвердження. Токсичність вини більше притаманна чоловікам, і роблять це вони з метою втримати обраницю поруч із собою. Її вагання, сумніви “піти/залишитися” розглядаються чоловіком як зрада, що не є достеменно точним. Кому вона зараз зраджує більше – собі чи йому?

– Життя у дитячо-дорослих стосунках – тип співзалежного проживання, в якому партнери задовольняють базові матеріальні потреби, які ще з дитинства у них зяють дірками. На диво, такі шлюби можуть бути дуже стійкими: потреба у безмежному прийнятті та безкорисливій любові відсуває на задній план всі інші запити. Все ж, така модель стосунків не базується на любові й взаємоповазі, які має бути між чоловіком і дружиною;

– Маніпуляції партнера. Слова “Якщо ти мене покинеш, я собі щось заподію”, “Ти – сенс мого життя”, “Я не зможу без тебе жити” – типові фрази партнера-маніпулятора. Він всіляко намагатиметься втримати вас біля себе, залякати можливим суїцидом. Так партнери можуть роками жити в “мертвих” стосунках, вважаючи, що відповідальні за життя і добробут свого чоловіка/дружини;

2. Ще до найпоширеніших причин перебування в мертвих стосунках належить звичка. Партнери довго живуть разом, добре знають одне одного, а комфорт і стабільність цінуються ними дуже високо. Розлучатися – це неминуче змінити щось у своєму житті. А змінювати щось у своєму житті – це виходити із зони комфорту, знову влаштовувати життя, притиратися…

3. Нездійснені надії, ілюзії, очікування. Іноді (що може видатися дивним) люди не розходяться, бо створили собі бажаний образ “так має бути”, і не хочуть краху мрій.

Розуміємо, що дуже важко розлучатися з тим, що ти собі вимріяв, людина щоразу починає обіцяти собі все виправити й змінити, а під тими намаганнями внутрішньо мучиться й боїться глянути правді у вічі.
Подумайте: чи варто жити нездійсненними прагненнями? Можливо, варто змінити життя вже сьогодні? В реальній площині, а не у вигаданій?

4. Сценарій. Сценарій можна презентувати як життєвий план людини, створений нею ще в дитинстві, під значним впливом батьків або близьких людей. Сила цього сценарію зазвичай не усвідомлюється людьми. Усталені норми й правила (не завжди правильні й відповідні для цієї особи) заковують їх в кайдани мертвих стосунків: “Це – мій хрест, мушу його нести ціле життя”, “Заміж один раз і на все життя”, “Краще синиця в руках, ніж журавель в небі”, “У нас в сім’ї розлучень не було”, “Перетерпиш – полюбиш”.

5. Антисценарій. Той самий сценарій, але з протилежним рішенням. Найчастіше виникає в таких дитячо-батьківських стосунках, в яких батьківські фігури знецінюються дитиною. Найбільш узагальнена форма антисценарію звучить так: «У бабусі й мами не вийшло створити гарних стосунків, а я зможу!»

Специфічна особливість як сценарію, так і антисценарію – це відсутність у людини можливості вибирати при зовнішній уявній ситуації вибору. Вибір був зроблений колись давно під сильним впливом когось іншого, і людині більше нічого не залишається як іти за цим вибором, не враховуючи мінливу ситуацію
Самому дуже важко врятуватися з таких стосунків. Іноді поштовхом для прийняття рішення можуть виступати кризи життя, в яких актуалізуються екзистенційні чинники: страх прожити не своє життя і не з тією людиною. Цей страх – неминучий товариш вікових криз дорослої людини. Однак він може бути рушійним чинником для змін лише тоді, коли усвідомлюється і переживається людиною.

У всіх перерахованих вище причинах-факторах, що склеюють «мертві» стосунки, можна прослідкувати «сліди» співзалежності:

  • високий рівень емоційного злиття;
  • низький рівень диференціації та недостатньої автономії партнерів;
  • проблеми з психологічними межами.

Ці факти сильно ускладнюють самостійний вихід з реальної ситуації. Єдина порада: важко самим впоратися і розібратися – біжіть до спеціаліста. І нехай кожна людина буде щасливою!!

Як гадаєте, “мертві стосунки” справді існують? Як можна з них врятуватися? Діліться думками в коментарях.

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Back to top button
Close