in ,

Чому важливо проживати всі свої емоції та як правильно це робити

Чому сильні люди не бояться плакати? Що станеться, якщо постійно придушувати в собі злість і страх? Навіщо приховувати роздратування, якщо його корисно вихлюпувати назовні? Психолог розповідає про те, що робити зі своїми відчуттями.

Чому важливо проживати всі свої емоції і як правильно це робити

В юності мені здавалося, що сильна людина – це та, яка вміє стримувати себе, діяти з холодною головою, хто може не відчувати «шкідливі» емоції: сум, страх, ревнощі, огиду, гнів. Тобто забуває про свою чуттєву сферу, коли в цьому є необхідність. До того ж в суспільстві часто заохочується така модель поведінки. Багато людей живе з переконанням, що виявляти свої емоції соромно.

Емоції – не слабкість, а сила

Життєвий досвід і роки вивчення психології переконали мене в протилежному: емоції – не слабкість, а сила. Якщо, звичайно, з ними правильно поводитися: не придушувати, а дати їм право бути, проживати їх.

Немає правильних або неправильних відчуттів. Всі для чогось потрібні, кожне виконує свою функцію. Блокуючи одні емоції, ми дискредитуємо інші й забираємо в себе багато приємних моментів. Наприклад, пригнічуючи страх і гнів, набагато слабше починаємо відчувати щастя і радість.

Карл Густав Юнг якось сказав: «Депресія подібна до жінки в чорному. Якщо вона прийшла, не жени її геть, а запроси до столу, як гостю, і послухай те, про що вона має намір розповісти». Будь-яка емоція має причину. І замість того щоб боротися, припустимо, зі своїм роздратуванням, добре було б розібратися, що воно намагається повідомити. Воюючи з емоцією, ми боремося лише з індикатором проблеми, а не з нею самою. Придушуємо почуття – і заганяємо причину його виникнення ще глибше в підсвідомість. І тоді, не отримавши виходу назовні, енергія невисловленої емоції знаходить вихід в тілі – у формі психосоматичних захворювань, вегетосудинної дистонії, депресії та панічних атак.

Тому сильна людина не уникає власних почуттів, а максимально проживає свої емоції. І, що важливо, робить це способом, безпечним для оточуючих (приклади див. далі). За такого підходу страх, печаль і будь-яка інша «негативна» емоція проходять набагато швидше. Варто її прийняти – і вона відразу починає відпускати. «Те, чого цураєшся, – посилюється, а те, на що уважно дивишся, – зникає», – писав американський письменник Ніл Волш в книзі «Бесіди з Богом».

У психотерапії часто можна почути слова «побудь в цьому». Тобі сумно? Побудь в цьому. Відчуваєш образу (тривогу, заздрість, вину і т.д.)? Побудь в цьому.

Побути в емоції – це визнати і прожити це почуття. Не відкинути і не заперечити. Страшно? Але набагато страшніше постійно жити з фоновим болем, яка, як комп’ютерна програма, що зависла, гальмує роботу «процесора». Краще один раз зустрітися з нею віч-на-віч і, випустивши на свободу, розпрощатися назавжди, ніж роками носити в собі. Заблоковане почуття буде прагнути знайти вихід, підсвідомо притягаючи обставини, в яких воно зможе нарешті розгорнутися на повну силу.

Наприклад, якщо людина не прожила всі емоції від важкої розлуки, вона буде жити в страху бути покинутою. Одні й ті ж події можуть повторюватися до нескінченності, поки сильна і невиражена емоція сидить всередині.

Фото: econet.ru

Ще один поширений «спосіб» – при потраплянні в травматичну ситуацію якомога швидше перейти з неї. Після розлучення відразу зануритися в нові стосунки або повністю присвятити себе дітям, кар’єрі, творчості. Так, на деякий час стає легше, але відчувати справжню радість від життя вже не вдається – всередині ніби щось свербить. Непрожиті біль і травма нікуди не пішли, вони залишилися глибоко всередині та перешкоджають відчути повноту життя.

Популярна думка, що при зверненні до психотерапевта він допоможе позбутися від «некорисних» почуттів. Насправді ж перше і головне, чого вчить грамотний фахівець, – це проживати свої почуття усвідомлено. Визнати собі: «Так, зараз я відчуваю біль. Але я не буду чинити їй опір, і я знаю, що вона пройде ». Або зізнатися: «Я відчуваю гнів. І це абсолютно нормально» (як би не було важко тим, хто виховувався на переконаннях «злитися погано» і “треба стримуватися»).

Означити свою емоцію далеко не завжди легко, хоча навіть одне це має терапевтичний ефект. Люди скаржаться: «Якось погано на душі, стан пригнічений, все дратує…» А що саме за почуття відчувають, – незрозуміло. Ми часто плутаємо сором і провину, образу і жалість до себе, гнів і огиду. Але поки ми не розберемо наш стан на емоції, його складові – він не зникне. Ряд сучасних напрямків психотерапії (скажімо, гештальт-терапія) працює саме над умінням розпізнавати власні відчуття. Для того, щоб розвинути таку чутливість самостійно, потрібно бути дуже уважним до себе – прислухатися до відчуттів в тілі, оскільки всі емоції знаходять вираз саме у вигляді тілесних блоків і затискачів.

Коли ми усвідомлюємо і проживаємо своє почуття, ми одночасно переходимо в позицію спостерігача. Дивимося збоку і безоціночно описуємо словами всі відчуття. Так ми відокремлюємо себе від емоції, вона не стає нами, не накриває нас з головою. Ми розуміємо: «я» не дорівнює «мої почуття», тому що я – більше, ніж вони. Коли я проживу їх, не руйнуючи, а стану щасливішим і вільнішим.

Способи проживання емоцій

Будь-яка емоція – чи то короткочасний спалах гніву, чи тривала образа – повинна бути прожитою безпечним способом. Безпечним як для себе, так і для оточення. Ось кілька варіантів проживання емоцій.

1. Намалювати. Візьміть ручку в ліву руку (вона пов’язана з правою півкулею мозку, яка відповідає за емоції) і почніть вимальовувати свою злість (провину, образу і т.п.). Краще заплющити очі. У довільному русі рука буде переносити всі емоції з тіла на папір.

2. Проспівати або прокричати. Наприклад, в лісі. Або в парку атракціонів – тут це дозволено всім. Кричать зазвичай якесь важливе слово. Наприклад, «так» або «ні», якщо вони підходять для вашої емоції. Зробити це потрібно стільки раз, скільки необхідно, поки не відчуєте всередині порожнечу.

3. Піти на масаж. Мова не про релаксацію, а саме про глибоку роботу з силовим впливом. Якісний масаж (наприклад, тайський), розминка точок в місцях затискачів допомагає впоратися в тому числі й з емоціями.

4. Потанцювати. Зосередьтеся на емоції, заплющте очі, прислухайтеся до себе – і стануться зміни. Можливо, на початку просто захочеться покрутити шиєю, поворушити руками або пальцями. Не зупиняйтеся, стежте за бажаннями тіла.

5. Виговоритися. Тут є одне але: близькі та друзі часто прагнуть дати пораду, починають шукати причину, а для нас важливо просто вилити свій стан без будь-якого аналізу. Вся раціоналізація можлива пізніше, коли вас відпустить. Тому іноді краще виговоритися дереву – і це не жарт.

6. Подихати. Будь-які емоції проживаються через тіло. Один з найважливіших елементів – дихання, оскільки воно безпосередньо пов’язане з нервовою системою. Чудово працюють різні дихальні гімнастики – пранаяма, бодіфлекс, оксісайз.

7. Написати на папері. Напишіть листа людині, яка викликала у вас болісні емоції. Важливо це робити від руки. Лист надсилати не потрібно. Головне – усвідомити почуття й висловити їх на аркуші. Є різні методики. Наприклад, анкета радикального вибачення Коліна Тіппінга.

8. Вибити. У моменти гніву часто хочеться когось вдарити. Заведіть для цього спеціальну подушку або, скрутивши рушник валиком, «вибийте» диван. Можете при цьому гарчати, кричати, тупати, видавати будь-які звуки – дозвольте процесу йти так, як він йде зсередини, поки не відчуєте полегшення.

9. Піти до психотерапевта. Деякі почуття страшно проживати на самоті: невідомо, до чого вони призведуть. У таких ситуаціях фахівець допоможе підібрати методику і буде підтримувати процес вашого внутрішнього звільнення і – як наслідок – особистісного росту.

А як ви проживаєте свої емоції? Не придушуєте їх?

Всі фото з відкритих джерел
За матеріалами

Сподобалось?

18 жінок, які потрапили на шоу про перетворення і вийшли після нього іншими людьми

Наскільки неідеальні селебріті? Несподівані фото ніг голлівудських зірок