Цікаві настанови від 30-річної жінки собі 16-річній

Важко порівнювати себе 30-річного і 16-річного. Скільки всього змінилося у сприйнятті світу, в розумінні дійсності — яка колосальна різниця. Все ж, наша героїня сьогодні спробує провести паралель між своїм минулим і сьогоденням, і навчить “колишню” себе не робити помилок себе “теперішньої”.

Тутка розпише цікаві поради — може, вони згодяться і вам!

Цікаве
Loading...

Інна легко може назвати себе “анонімним самокопачем”. Головне в самоаналізі не переборщити, а зробити правильні й логічні висновки.

1. Дорослі сварять молодь часто тому, що заздрять

Пригадую, як часто старше покоління сварить молодше за їх “недосконалість” у порівнянні з ними. Але бачимо цікавий момент: вчені дослідили, що навіть батьки можуть заздрити своїм дітям. А якщо це так, то що вже й казати про літніх буркунів?

Підлітки та молодь в наш час користуються значними перевагами у порівнянні навіть зі своїми батьками: науково-технічний прогрес, швидкий доступ до інформації, молодість, мрії — а ви б не позаздрили?

  • Якщо ви — дорослий, і вас дратує молода компанія, запитайте себе: “Хіба вони справді такі погані? Може я на їх тлі — буркотлива квочка?” Так і думки впорядкуються, і комплекси легко виходять назовні. Не кажіть: “Одягається ця молодь сьогодні, як жінки легкої поведінки”, але визнайте: “Такі класні шорти їм пасують вже краще, ніж мені…”. Зате у вашому віці є такі речі, які ідеально підходять вам. І не забувайте про це.

2. Нормальні стосунки неможливо збудувати з хлопцем, якого треба рятувати, перевиховувати і морально лікувати

У 2000-х були популярними екранні образи поганців і самотніх вовків з непростою долею. Сюжети багатьох романтичних фільмів — видозмінена казка «Красуні та Чудовиська»: головна героїня забуває про свої інтереси, а натомість отримує серце брутального хлопця. Така схема перекочувала і в мої підліткові фантазії.

  • У реальному житті це — згубний сценарій. Маніпулювання, брехня, знецінення, емоційні гойдалки (коли грубість змінюється благородними жестами) — вчинки, притаманні нарцисам і хронічним поганцям. Такого партнера краще уникати, а не перевиховувати.

3. Тримайся подалі й від хлопця, який сам ладен героїчно розв’язувати чужі проблеми

«Гарний партнер» і «свій хлопець» — різні соціальні ролі. Світ потребує альтруїстів, але сім’ю з ними дуже важко збудувати.

  • Прагнення “робити добро” не завжди свідчить про “благородність” людини. Вчені з’ясували, що альтруїста якоюсь мірою можна порівняти з азартним гравцем або ласуном. Він робить добро і сам від цього отримує насолоду. Організм видає порцію дофаміну, серотоніну й окситоцину — заради цього хочеться робити нові подвиги.
  • Створивши сім’ю, благодійник фактично чинить добро за рахунок своїх домашніх, але нагороди забирає собі. Час — ресурс дефіцитний. Поки розв’язуєш чужі проблеми, свої не розсмоктуються в повітрі: вони або накопичуються, або перекладаються на плечі близьких.

4. Стосунки за розрахунком підвищують ймовірність щастя в особистому житті

В юності я думала, що шлюб з розрахунку передбачає лише фінансову вигоду. Зараз розумію, що крім матеріального становища партнера є й інші фактори, що вимагають оцінки. Наприклад, збіг життєвих цілей, ставлення до сімейного бюджету і побуту.

  • «Метелики в животі», «хімія», любов з першого погляду — з них можна почати стосунки, а от далі варто перейти в режим «прагматик». Всупереч бурхливим гормонам і вірі в безкінечність почуттів, важливо зіставити свої потреби з характером і звичками потенційного партнера.

5. Лінуєшся вищипувати брови? Ну й молодець!

Моя молодість відзначилася модою на брови-ниточки (нині соромливо ховаю в альбомах світлини тієї епохи). Палкою прихильницею того тренду я не могла себе назвати, лінь мене долала і контур брів варіювався. Затим мода змінилася: “ниточки” стали більш об’ємними, а я вже дякувала собі за моє лінивство.

  • Підсумую: не женіться за модою, яка така мінлива, не поспішайте щось собі доклеювати (пришивати, домальовувати). Те, що сьогодні модне, завтра може вже не існувати.

6. Допомагай бабусі в селі, і маркетологи не зможуть тебе обдурити

Деякі мої знайомі — типові «балконні діти» вірять, що домашні (фермерські) продукти завжди кращі від фабричних. На їхню думку, домашнє — це те, що старенька бабуся продає на базарі.

Допомагаючи родичам в селі я дізналася, як виглядає і звідки береться потенційний вміст холодильника. Шкодую, що багато доручень виконувала на автопілоті, не вникаючи в суть процесів. А варто було.

  • З віком такий досвід цінується більше. Він не зробить людину експертом із вибору фермерських та екологічно чистих продуктів, але допоможе ігнорувати популярні міфи. Наприклад, розповіді про «наколених» кроликів, адже мова йде, найімовірніше, про щеплення, без яких не обійтися. Корисно знати, що худа курка, яка називається домашньою, може бути фабричною несучкою-пенсіонеркою.

7. Шкільні знання не бувають зайвими. Без них стаєш мішенню для шахраїв

Себе-підлітка я би попросила більше звертати увагу на фізику і хімію та краще вчитися в школі. Коли ж не найкращий час для навчання, як не в юності, коли в тебе ще немає професійних чи сімейних обов’язків, а “оперативна пам’ять” має ще багато вільних гігабайтів?

  • Дефіцит знань не пізно виправити хоча б за допомогою Google. Уявімо, подруга намагається «підсадити» на бездріжджовий хліб. Мовляв, випічка на заквасці корисна, а магазинна псує організм. Можна нагадати (собі та їй), що закваска у своєму складі має гриби Saccharomyces cerevisiae. Як і хлібопекарські дріжджі. Перш ніж вірити гучним заявам маркетологів, варто заглянути хоча б у «Вікіпедію».

8. Виконувати побутові обов’язки буває легше, ніж керувати процесом

У підлітковому віці так дратували мамині зобов’язання: “Йдемо в магазин/на базар”. Ну нащо цього всього? А коли керуєш особистим бюджетом і живеш окремо, краще розумієш своїх батьків. Щоб організувати побут, мало взяти в руки швабру і донести пакет з продуктами — ти мусиш завжди пам’ятати й обробляти інформацію, а це виснажує сильніше, ніж одне прибирання.

  • Такі висновки можна транслювати на сімейне життя в зрілому віці. Повноцінна допомога партнера у хатніх справах — це рівноправна участь в плануванні справ, а не акт викидання новорічної ялинки у травні після чергової сварки

9. Дипломований психолог і батько — це не синоніми

Я не можу дорікнути батькам у знущаннях або токсичних звичках, але колись мене дратувала звичка мого батька попереджувати про небезпеку через залякування. Зазвичай він розповідав історію про якусь дівчинку, яка колись неправильно вчинила (гралася з сірниками, дряпалась на високе дерево, стрибала через яму), а потім страждала від страшних наслідків. Наслідки були докладно й емоційно викладені.

А батько просто пам’ятав своє дитинство. З ногами, переламаними в іграх, вибухово-небезпечними речовинами, стрибком з 2-го поверху заради порятунку від стоматолога. Ось він і застерігав мене від цього досвіду, як міг. Ну і свої нервові клітини заодно.

  • З віком я зрозуміла мотиви батька. Схвалювати його методи виховання не почала, але образи відпустила. Стало легше. Зізнаюся: коли я спостерігаю за однолітками, іноді в голову закрадається думка, що їм в дитинстві не завадили б криваві казки про немудрих дітей.

10. Важливо «виліпити» з себе добру людину хоча б тому, що в довготерміновій перспективі це вигідно

Однокласники мої були не дуже доброзичливими, навіть навпаки. Я зжилася з думкою, що людям-грубіянам і невихованим особам значно легше живеться на світі, а натомість мала м’який характер, і так важко було уявити своє майбутнє життя, бо я не вміла отак агресивно і брутально поводитися.

З віком я зрозуміла, що добрі люди не мають принижуватися перед зухвалішими особистостями. Якщо ти грубіяниш людям — звернися до психолога, переглянь своє життя, бо хамство витікає з багатьох психологічних проблем. Якщо ти нормальний і адекватний, люди потягнуться до тебе, підуть тобі назустріч, а в колективі та з керівництвом легше буде налагодити стосунки.

  • Якщо ви вже дорослий, розберіться з собою, покопайтеся в собі — чому вам так хочеться когось вколоти словом чи образити. Чи не є це проявом вашої безпорадності?

11. Але «гарною людиною» краще здаватися, а не бути

«Доброта» підлітка в очах суспільства часто зумовлена поведінкою. З тобою немає проблем — вже молодець. Слухняним школярам легше заробити високу оцінку. До таких підлітків дорослі ставляться більш лояльно (хоча б іноді). Маємо очевидну перевагу.

Але чим старшою стає людина, тим більш згубним для неї є цей сценарій. Жити за чужими правилами за гарну оцінку чи відсутність осуду вже невигідно. А ще багато людей сприймають ввічливість і поступливість як запрошення: «Прошу, лізь на мою шию. Отут драбинка».

  • Варто перечитати публікації психологів про особисті кордони й навчитися сказати «ні» любителям делегувати комусь свої турботи. Найперше прийдеться боротися з собою, а не з нахабами, адже відмова від звання «гарна людина» — моральне випробування. Згодом стане зрозуміло, що ставку на почуття провини роблять маніпулятори, а нормальні люди не шукають покірливих рабів.

12. Вміння себе «продати» — одне з найцінніших e житті

У школі (а потім і в університеті) я занадто багато уваги приділяла дрібницям, навіть якщо ситуація не вимагала скрупульозності. Пізніше я зустрічала успішних людей, які припускалися грубих помилок в словах або вважали Африку однією країною. Почуття несправедливості мене, звичайно, гризло, а й підштовхувало до висновків:

  • Перфекціонізм доречний в розумних дозах. Яка користь від золотої медалі й червоного диплома, якщо кульгає самопрезентація? Важливий баланс між глибокими знаннями та вмінням їх застосувати. І якщо нервові клітини, витрачені на купку рефератів, не повернути, то бажання «ідеальності» можна приборкати.

13. Найважливіше навчитися добре жити наодинці з собою

Колись я думала, що насамперед в житті треба знайти гарного чоловіка. Досвід підказав, що важливіше навчитися отримувати задоволення від життя як окрема особистість.

  • Психологи попереджають: нездатність знаходити приводів для радості поза сім’єю — тривожна ознака. Замість здорових партнерських стосунків можна знайти співзалежність.

14. І успіхи, і провали в 16 років можуть не мати значення в майбутньому

Згадуючи деякі свої підліткові невдачі, розумію, що даремно драматизувала. З переоцінкою успіхів — та сама ситуація: в школі можна бути відмінницею і першою красунею, а через 15 років пам’ятати тільки імена друзів Лунтика.

  • Як дорослій людині допоможе цей висновок? Він не дає топтатися на місці. Кожен новий успіх — лише гачок для наступного, а час і прогрес — пожирачі досвіду. Важко досягти якоїсь вершини і все життя впиватися власною величчю.

Може, і ви згадали про помилки, про які хотіли б себе попередити? Чи були доречними вам слова нашої героїні? Чекаємо вашого відгуку в коментарях.

Залиште свій коментар

коментарів

Завантаження...

Пов'язані статті

Back to top button
Close