in ,

Люди й «голод за шкірою» – що це таке і чому зараз воно стало нашою проблемою?

Колись до клініки Хакана Олауссона потрапила жінка. У неї була важка форма запалення головного мозку, пацієнтка не реагувала на зовнішні подразники. Лікарі вже хотіли змиритися з неминучим, аж ось одна з медсестер зі співчуття погладила хвору за руку. Несподівано певні ділянки мозку відгукнулися й запрацювали. Вчені оживилися й так отримали нагоду провести ряд досліджень. І визначили, наскільки для людини важливі доторки.

Тутка теж захотів прояснити для себе і для вас це запитання, й тепер певний: дотики – важлива складова життя людини. Вони позитивно впливають на стан всього організму й можуть вберегти людину від багатьох фізіологічних й психологічних проблем.

Вчені схвильовані: люди почали рідше торкатися одне до одного

Тіффані Філд, голова дослідницького інституту Touch Research, довго спостерігала за поведінкою людей в аеропортах, взаємодією батьків з дітьми на дитячих майданчиках і спілкуванням підлітків в кафе. Жінка дійшла до невтішного висновку: люди почали рідше торкатися одне до одного.

До того, раніше вона встановила, що і діти й підлітки, які частіше обіймаються з друзями та батьками, яких гладять і поплескують по спині, набагато менш агресивні й значно краще розвинені, ніж ті, які не отримують частого фізичного контакту з близькими. Проте люди все менше хочуть торкатися одне до одного. З чим же це пов’язане?

Ставлення до дотиків

На жаль, ставлення до тактильного контакту сьогодні кардинально змінилося. Навіть якщо вас колега дружньо поплескає по спині чи ви доторкнетеся до руки співробітниці за обідом, вас можуть звинуватити в домаганні та неправильно зрозуміти.

Поспостерігайте за літніми людьми. Бабусі й дідусі набагато розкутіші, вони не соромляться торкнутися руки співрозмовника при розмові, покласти долоню на плече. В них немає таких комплексів, як у нас – кожен зберігає дистанцію, не заходить в зону комфорту іншої людини.

Молодь ж взагалі вибудовує між собою та батьками бар’єри й всіляко відмежовується від зайвої сентиментальності.

Розвиток Інтернету та соціальних мереж

Доктор Філд вважає, саме наявність гаджетів в руках у людей зіграло вирішальну роль у зменшенні частоти дотиків. Особливо чітко це можна спостерігати в аеропорту: люди, які чекають на свій рейс, не доторкалися одне до одного, не обіймалися, не трималися за руки. Більшість з них були захоплені гортанням стрічки новин у смартфоні.

Те ж можна сказати про людей, які вечеряють в кафе. Вони все рідше тримаються за руки, торкаються одне одного або дивляться одне одному у вічі. На заміну цим діям знову ж прийшли смартфони.

Ці висновки можна було б назвати порожньою балаканиною противників прогресу, якби не факти про те, наскільки насправді для нас важливі дотики.

Як на дотики реагує мозок?

Повернімося до лікарні лікаря Олауссона. Медперсонал був дуже здивованим, як мозок відгукнувся на погладжування. Опісля, провівши численні тести, доктор виявив незвичну реакцію організму на ніжні дотики, які назвав «ефектом ласки».

Лікар визначив, що при доторканні до людини в неї активізуються ті самі ділянки мозку, які працюють, коли ми спостерігаємо за коханою людиною, або мама за своєю маленькою новонародженою дитиною.

Нервові волокна, що посилають сигнали в ці частини мозку, вчені назвали S-тактильними аферентами, а якщо просто «нервами любові».

Дотик як знеболювальне

Вчені Оксфордського університету й університету Ліверпулю імені Джона Мурса пішли далі й вирішили вивчити, наскільки заспокійливо діють на людину ніжні дотики.

Для експерименту вчені запросили малих дітей – їм мали брати кров із пальця. Ті дітки, яким під час процедури легенько проводили по внутрішній частині передпліччя м’яким пензликом, спокійніше зносили біль. Вчені ще й довели: більшість «нервів любові» знаходиться саме в цій ділянці руки, й вивели оптимальну інтенсивність погладжування – 3 см на секунду.

Перевірте їх теорію: під час тривоги погладьте кохану людину саме в цій зоні. Ви помітите, як вона почне поступово заспокоюватися

Інші корисні функції дотиків

  • Від приємних дотиків в організмі виробляється гормон любові окситоцин, природний антидепресант серотонін і гормон задоволення дофамін. Вони покращують настрій і рятують від депресії.
  • Ласкаві погладжування чи обійми допомагають імунній системі в тих випадках, коли її роботі заважають часті стреси.
  • Дотики зменшують кількість серцевих скорочень і знижують кров’яний тиск.

Говорячи про обійми, варто відзначити, що найефективніше вони працюють, якщо тривають не менше 20 секунд.

Що таке «шкірний голод»?

Це – стан людини, коли вона відчуває гостру потребу в обіймах та контактах «шкіра до шкіри». Вперше на неї страждали в’язні, що перебували в окремих камерах, пізніше недуга вразила звичайних людей.

На початку розвитку такого стану ми навіть можемо не звернути увагу на проблему. Та з часом в організмі виникає тривожність, депресія, апатія, відчуття непотрібності, від чого порушується навіть сон та звичний ритм життя. Люди, яким бракує тілесного дотику, компенсують його теплими обіймами з улюбленцями, туляться до ковдри чи сидять в теплому душі. Однак такі дії – не розв’язання проблеми.

Що робити?

  • Тим, хто в цей час самотній і страждає від нестачі дотиків, лікарі рекомендують пройти курс масажу. Для тих, хто живе не сам, рекомендації цілком прозорі.
  • Таким людям радять зробити так, щоб ніжні дотики стали природною частиною кожного дня.
  • Потрібно ввести традицію завжди обніматися при зустрічі з близькою людиною або цілувати її в щоку.
  • Бути тактильно активним під час розмов.
  • Не відсуватися від близьких людей під час перегляду телевізора або «зависання» в телефоні.

Звичайно, всі ці речі можна застосовувати лише до тих людей, з ким ви по-справжньому близькі. У знайомих або колег такі дотики можуть викликати неоднозначну реакцію. І, звичайно ж, не можна перегинати палицю, оскільки надлишок фізичних контактів може стати причиною тактильної втоми – стану, за якого людина живе в низці безперервних дотиків. А це вже може стати причиною замкнутості та небажання контактувати з будь-ким. Така проблема стосується молодих матусь, які довгий час проводять з дітьми й іноді просто бажають побути наодинці.

Чи відчували ви колись на собі симптоми тактильного голоду чи, навпаки, досвідчували ефект «тактильної втоми»? Діліться думками в коментарях.

Сподобалось?

15 історій від користувачів мережі про те, як це — бути «рибою, яка вилазить на дерево»

Як обрати сумочку відповідно до свого типу фігури