Малинка не родить апельсинки: Як ми нехтуємо своєю мамою

Мама! Мама — перше слово, перша людина, з якою ми зустрічаємося в житті. Мама дає життя, вкладає в дитину свою душу, серце, цілу себе. Коли дитина дорослішає, він або вона чомусь вивищується над мамою і займає позицію головного, виносить їй нескінченну кількість претензій. До тієї жінки, яка дала життя.

Про важливість прийняття своєї мами

Коли людина перестає бути дитиною своєї мами, у неї все в житті починає рухатися в інший бік. Вона повертається до власного життя спиною і дивиться в минуле. Не приймаючи маму, така особа позбавляє себе ресурсу йти по життю легко і вільно. Без мами людина взагалі не може йти.

Це важливо: базові стосунки з мамою впливають на всі сфери життя.

Ситуація №1

Коли ми влаштувалися на роботу, в працедавці ми бачимо маму і постійно чекаємо від нього підтримки, любові, визнання. Чекаємо всього, що недоотримали в дитинстві. І щоразу, не пропрацювавши базових стосунків з мамою, ми звільняємося з роботи, звинувачуючи керівника, що він не побачив, не помітив, не визнав, не похвалив, не обійняв, не оцінив, не дав любові.

Ситуація №2

Коли ми починаємо стосунки з партнером, очікуємо від нього «материнської любові». Вимагаємо від партнерів ніжності, ласки, прийняття, турботи, догляду, захисту, підтримки — і це теж все недоотримані стосунки з мамою.

Ситуація №3

Коли ми народжуємо дітей, замість того, щоб давати їм любов, ласку і підтримку, шукаємо в них мами. Вимагаємо, щоб вони подбали, полюбили, взяли, принесли, обійняли, зігріли, підтримали.

Ми шукаємо маму в усьому: в уряді, довколишніх людях, друзях, офіціантах, паркувальниках, вчителях, колегах. Часто ми шукаємо маму навіть в домашніх тваринах. І проживаємо так своє життя, в пошуках мами у всьому можливому.

Але знайти там маму неможливо. Мама є тільки в ній самій.

Як ми відкидаємо свою маму

Практично кожен з нас проживає такий сценарій життя.

Ми народжуємося, любимо батьків, ростемо, а в період дорослішання починаємо накопичувати образи, претензії, невдоволення. І одного разу, подорослішавши, ми досягаємо того стану, коли починаємо звинувачувати батьків у своєму «негармонійному» житті, спрямовуючи до них шквал скарг і докорів.

Паралельно ми навчаємося у виші, дорослішаємо, стаємо освіченішими, впевненішими, розумнішими. Ми отримуємо потужну освіту, виходимо на високий рівень і починаємо себе відчувати вже точно розумнішими, успішнішими, «крутішими» від мами.

Ми приходимо до неї (добре, якщо взагалі приходимо) і починаємо вчити її життя, переконуючи у своїй правоті та значущості. Ми впевнені, що мама нічого не розуміє. Ще думаємо, що вона дала нам не все, що треба, вона винна у всіх невдачах і проблемах і вона, звичайно ж, відстала від життя.

Тим самим ми здійснюємо величезну помилку в житті: відмовляємося від себе, від своєї суті, від своєї долі.

Важливо пам’ятати: малинка не родить апельсинки. Відмовляючись від мами, ми відмовляємося від себе.

Ти — це і є твоя мама. Тому ти завжди повинен пам’ятати, що мама — це та жінка, чия кров тече по твоїх судинах. Це та жінка, яка дев’ять місяців носила тебе в собі. З її плоті та крові формувалося твоє тіло. День за днем, перебуваючи в її животі, ти харчувався нею. Саме через неї до тебе прийшло життя. Саме вона відчувала нудоту і слабкість, у неї роздувалося тіло і тріскались вени, у неї була слабкість і псувались зуби. Вона виношувала тебе в собі, віддаючи цілу себе.

Саме вона, твоя мама, подарувала тобі життя. Вона виховувала тебе, як могла, віддаючи тобі найкраще. Кожна мати бажає дитині тільки щастя, і те, як вона поводилась тоді, на її погляд, було найкращим. Важливо прийняти, що тоді по-іншому вона не могла. По-іншому, на її погляд, було тоді неможливо.

Мама мудріша й енергетично сильніша. Завжди!

Важливо пам’ятати, що мама велика, вона старша, мудріша, могутніша. Яких висот ти б не досяг, завжди, абсолютно завжди залишатиметься так, що мама прожила довше, заробила більше досвіду і мудрості.

Мама завжди знає більше, вона завжди мудріша й енергетично сильніша. Тому важливо приходити до своєї мами з позиції дитини.

ВАЖЛИВО! Не з позиції батьків, а з позиції дитини.

Ти не можеш давати їй поради, ти не можеш вчити її життя. Згадай, хто ти, а хто вона. І коли приходиш до неї, сядь їй біля ніг, подивися на неї знизу, запитай поради, розкажи про свої проблеми та дай їй можливість допомогти тобі.

Мама завжди велика, а ти маленький. Мама дає, а ти береш. І якщо ти не будеш брати енергію у мами, ти позбавиш енергії себе і своїх дітей, ти позбавиш сил і енергії своє життя і проєкти, тобі буде важко робити подальші кроки. Адже через маму у тебе надходить енергія всього роду, енергія мільйонів людей, які вірять в тебе. А з цією енергією йти по життю спокійніше, впевненіше і простіше.

Прийняти свою маму — це базовий щабель на шляху до успіху і благополуччя. Прийняти свою маму — немов отримати крила, вдихнути потужний потік повітря, який дозволяє жити.

Кожного разу, коли ти захочеш критикувати маму, згадай, що ти — це вона.