Стопи, які впливають на все

Ми постійно спираємося на стопу, і якщо ця опора несиметрична, неправильна, все, що знаходиться вище за неї, починає руйнуватися!

Стан стопи має настільки важливе значення на здоров’я людини, що всі зусилля, спрямовані на нарощування м’язів, можуть бути марні, якщо наявні проблеми зі стопою. Ви можете робити станову тягу, піднімаючи 250-кілограмову штангу, підтягуватися по 150 раз, але якщо у вас є проблеми зі зводом стопи, то всі ваші неймовірні м’язи перестають працювати навіть при звичайній ходьбі.

Про важливість стану стоп для здоров’я

Стопа повинна бути стабілізована певними м’язами. Всі кісточки мусять бути в гармонії завдяки гарному тонусу заднього великогомілкового м’яза, перебувати точно на своєму певному місці.

Цікаве
Loading...

Якщо відбувається зміщення хоча б однієї з них — воно відбивається у всьому тілі. Наприклад, якщо у вас опустилася човноподібна кістка, з цього самого боку опускається і плече. Перестає функціонувати найширший м’яз або з одного, або з обох боків.

Ви починаєте лікувати плече, яке дійсно може боліти, а внизу нічого не буде турбувати. Ви будете звертати увагу тільки на своє плече. Тому так важливо знаходити взаємозв’язок між такими речами (див. мал.).

В цьому немає нічого неймовірного. Наприклад, якщо ви побудуєте будинок на похилій поверхні, не варто потім дивуватися, чому він скосив чи впав. Також і зі стопами: якщо ви стоїте на «кривих» стопах, не буде сюрпризом, якщо щось рано чи пізно у вас заболить.

Зміщення кісточок в стопі — одне з найважливіших порушень, яке потрібно усунути при лікуванні. Якщо зберігати проблеми стопи, то все, що ви тренували, через якийсь час буде знову слабшати. Ми постійно спираємося на стопу, і якщо ця опора несиметрична, неправильна, все, що знаходиться вище за неї, починає руйнуватися!

Стопа складається з безлічі невеликих кісток, розташованих в кілька рядів. Найбільші з них — це п’яткова і таранна. Остання знаходиться відразу над кісткою й утворює разом з великою та малою гомілковими кістками гомілковостопний суглоб.

Таранна кістка схильна до зміщення вперед. Велика і мала гомілкові кістки, які утворюють так звану вилку, формують з таранної кісткою гомілковостопний суглоб.

Велику і малу гомілкову кістки утримує разом задній великогомілковий м’яз, який підкріплює міжкісткову перетинку.

Коли виникає слабкість у задньому великогомілковому м’язі, велика і мала гомілкові кістки починають розходитися в боки, виникає нестабільність гомілковостопного суглоба. Таранна кістка теж втрачає стабілізацію і зміщується вперед (див. мал.).

Це викликає слабкість м’язу, який розгинає великий палець стопи й таким чином впливає на довжину кроку.

Якщо крок стає коротшим, всі м’язи, які беруть участь в процесі руху, в якійсь мірі втрачають свій тонус. Всі вони одночасно працюють з розгиначем стопи та з розгиначем великого пальця. Тому від цього маленького м’яза можуть з’явитися проблеми в будь-якій частині тіла — і в колінному суглобі, і в гомілковостопному суглобі, і навіть в плечі. Все через асиметрію кроку при ходьбі.

Якщо підібрати групу людей, у яких спостерігається зміщення таранної кістки на правій нозі, і попросити пройтися, то ми зможемо спостерігати, що крок правою ногою у них буде коротшим від кроку лівої ноги.

Якщо ту ж групу людей відправити у ліс і залишити там, де вони зможуть самостійно знайти дорогу додому, вони почнуть ходити по колу і врешті заблукають, а все через те, що у них різна довжина кроку.

П’яткова кістка має таку форму, щоб під час кроку, коли ми виставляємо ногу вперед і переносимо на неї вагу тіла, вона стикалася з поверхнею під певним кутом. Має виходити досить велике розгинання в стопі. Кут між стопою і гомілкою мусить бути менш як 90 градусів.

Стопа при кроці повинна розгинатися так, щоб тиск на кістку п’яти ішов під таким кутом, що якщо продовжити лінію через кістку п’яти, то вона буде перебувати на одній осі з великогомілковою кісткою.

Якщо цей рух стопи неповноцінний, тобто стопа не розгинається достатньо, відбувається надлишковий тиск на кістку п’яти й вона зміщується назад. Це призводить до зміни її положення, а також натягнення підошовного апоневрозу.

На стопі розташовується підошовна фасція, яка має певне натягнення. При зміні положення п’яткової кістки відбувається розтягнення підошовного апоневроза і подразнення місць його кріплення до окістя п’яткової кістки. Травмується окістя, виникають мікророзриви підошовного апоневрозу в місці кріплення до окістя п’яткової кістки.

Починається запальний процес, а потім осифікація, тобто відкладення солей кальцію в місці пошкодження підошовного апоневрозу, що призводить до утворення п’яткової шпори (див. мал.).

Шпору можна намагатися вилікувати за допомогою «чудодійних» мазей, різних бальзамів, відпарювати в лазні, заговорювати, спробувати ударно-хвильову терапію і т. п. Але якщо ви будете ходити й «хльостати» стопою при кожному кроці, якщо у вас не буде правильного розгинання стопи, ви можете робити що завгодно, але у вас весь час буде травмуватися підошовний апоневроз.

Один з перших ознак неправильного руху стопи — це нерівномірно стоптаний підбор.

Погляньте на своє взуття, в якому ви ходили хоча б кілька місяців. Якщо підбор стоптується НЕ ззаду, а трохи зовні, це ознака того, що стопа розгинається неповноцінно.

Можна займатися зміцненням сідничних м’язів, розгиначів спини, найширших м’язів, але якщо наявна проблема в стопі, кожного разу, коли ви встаєте, при кожному вашому кроці не підтримується звід стопи.

Надзвичайно широкі, сідничні й ромбовидні м’язи відразу вимикаються, тому що всі вони реагують на стопу — на те, як розподілена вага на неї, на те, яким чином стопа задіяна в кроці.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Завантаження...

Пов'язані статті

Back to top button
Close