Туристичний гід поділився своїми враженнями про Ізраїль

Ізраїль — неймовірна країна, якій за 70 років вдалося перетворитися з пустелі на квітучий сад. Край традицій і звичаїв, де неймовірно поєднуються старозавітна, євангельська та сучасна історії, місце, де вдихаєш спокій й давнину на кожному кроці.

Ми в Тутка познайомилися з розповіддю гіда, який впродовж довгого часу мешкає в цій країні, і не могли не поділитися нею з вами.

Привіт, друзі. Мене звати Дмитро. 25 років тому я вперше поїхав за кордон. І це був саме Ізраїль, в який я закохався буквально з першого погляду. Врешті через 5 років ми з сім’єю назавжди переїхали в цю неймовірну країну.

Тут з трепетом ставляться до їжі

Ті, хто вже побував в Ізраїлі, знають, що улюблений вид спорту у місцевих жителів — це набити шлунок. Причому їдять вони лише раз на день: вранці починають і ввечері закінчують. Торгових мереж тут безліч. Як кошерних, так і таких, де продають абсолютно все, в тому числі свинину і різну смакоту з неї.

Зазвичай люди, які працюють, закуповуються ввечері в четвер, тому що п’ятниця — короткий день, а в суботу вже все зачинене. А най-най завантажені, у яких навіть в четвер увечері немає часу, все замовляють через інтернет з доставкою додому.

У будинку мусить бути ліфт, а навколо — багато зелені

Ліфти є у всіх будинках, навіть на 4-5 поверхів. Вийняток — старі будівлі. На вході — засклені двері з кодовим замком і досить просторе лобі з дзеркалом. Навколо будинків часто насаджують прекрасні садки, для догляду за якими наймають спеціальну людину. Платять їй з каси будинкового комітету, тому чим багатші мешканці, тим поважyішим виглядає їх сад.

Центрального опалення в будинках немає — під будівлею передбачена спеціальна кімната з балонами, які замінює газова компанія. Перший поверх займають автівки мешканців будинку, а обабіч нього стоять баки: для старого одягу, газет, пластику тощо.

Діти граються не у дворах, а в парках

В Ізраїлі немає прибудинкових територій, де діти могли б погратися. Тому батьки з дітьми ходять в парки, яких тут безліч. Скрізь ростуть дерева, які створюють тінь, плюс в парках ще натягують накриття від сонця. Всюди встановлені питні фонтанчики, а під ногами на майданчиках — м’яке покриття, щоб при падінні не вдаритися.

На вході завжди стоїть щит з правилами, яких не завжди дотримуються, але муніципалітет все одно їх встановлює. Наприклад, в парках не можна гуляти з собаками, а на гірки і гойдалки дітей дозволяють впускати тільки після 4 років. Правилами заборонено розводити вогонь (розпалювати мангали). А ще тут не дозволяється грати в м’яча — мабуть, щоб не вдарити малюків.

Хумус — справжній король ізраїльської кухні

Це така паста з вареного нуту, перемішана з кунжутним соусом і спеціями. Любити і шанувати хумус тут привчають з ранніх років. Він — частина ізраїльської культури, найважливіший компонент на будь-якій кухні та обов’язковий продукт в кожному холодильнику.

У євреїв він замінює масло з майонезом і використовується як основа для бутербродів. На обід хумус служить основою для м’яса або подається як основна страва. Це не тільки смачний, але і дуже поживний і корисний продукт, багатий білком, клітковиною, антиоксидантами, мінералами і вітамінами. ⠀

Місцевий фастфуд називається «меурав єрушалмі»

Якщо в інших країнах люблять жувати на бігу шаурму, хот-доги і гамбургери, то в Ізраїлі однозначно вибирають меурав єрушалмі («єрусалимську суміш»). Ця страва — це добре просмажені курячі тельбухи з цибулею, спеціями і соусом, які подаються у варенику-піті.

Страва ця — суто ізраїльське народне творіння. Її придумали в 1967-му році напередодні Шестиденної війни. Група солдатів розшукувала місце на нічліг та вечерю, проте все вже було зачинене. Один милосердний господар пожалів чоловіків, й приготував для них страву з курячих тельбухів, засмаживши все на цибулі.

Продавці в Старому місті обожнюють торгуватися

Вони навіть образяться, якщо їх позбавлять цього приємного обов’язкового моменту східного маркетингу. Подаю вам покрокову інструкцію, будете її дотримуватися — купите за пів ціни від першої зазначеної вартості:

  • візьміть річ і покрутіть в руках, всім своїм виглядом показуючи, що вона вам сподобалася;
  • розпитайтесь про ціну, продавець назве захмарну суму;
  • зробіть засмучене обличчя, зі словами «дуже дорого» покладіть товар назад і удайте, що йдете;
  • продавець зробить жест «постривайте, не гарячкуйте» і запитає, скільки ви дасте за цю річ; ⠀
  • тепер ви називаєте свою ціну, продавець хапається за голову і починає голосити, що так дешево не віддасть і тільки скине $ 2-3.

Сподіваюся, принцип зрозумілий: торгуєтесь доти, поки не виторгуєте бажану для себе ціну.

У Стіну Плачу вкладають не тільки записки, але й чеки

Листи до Творця везуть з усього світу, але іноді йдуть коротшим шляхом: просто дарують гроші. У Стіні Плачу часто знаходять чеки на величезні суми (правда, завжди без підтвердження). Послання відправляють навіть на основне відділення єрусалимської пошти, куди щодня приходять сотні листів з адресою «Єрусалим. Стіна плачу. Богові». Листи передають головному рабину Стіни, а він вкладає їх в ущелини древніх каменів.

Мій колега-гід розповів одночасно сумну і веселу історію. Якось турист з його групи дістав біля Стіни Плачу товсту пачку конвертів і почав шукати глибоку дірку в ній.

– Це листи Всевишньому від моїх сусідів і родичів, — пояснив він. – Дуже важливо, щоб вони швидше дійшли. До речі, хто передає листи?

– Спеціальні поштові ангели, — посміхаючись, відповів мій товариш.

По дорозі до автобусу турист допитувався у гіда, як часто ангели виймають листи і чи не треба було до кожного конверту приклеїти поштову марку.

В Ізраїлі можна заплутатися з днями тижня

«З нашим єврейським щастям ми маємо 2 понеділки», — так жартують наші люди в Ізраїлі, яким важко звикнути до того, що робочий тиждень офіційно починається в неділю.

А ще на івриті, починаючи з біблійних часів і до сьогоднішнього дня, немає назв днів тижня. У нас все дуже просто: день 1-й, 2-й, 3-й… і так до 7-го дня — суботи (шабату). Тому якщо в Євангелії пишуть: «На 3-ій день весілля справляли в Кані Галілейській», ми з вами, знаючи всі ці складнощі єврейського календаря, легко обчислимо день весілля в цьому селі — вівторок.

Місцеві жителі люблять танцювати

Культура країни історично об’єднує в собі традиції євреїв, які приїхали в Ізраїль з усіх куточків світу. Тому тутешні танці різноманітні за своїм ритмом, музикою, костюмами, пластикою і настроєм.

У суботу ввечері, коли вже не дуже спекотно, люди приходять на берег моря, щоб потанцювати. На набережній є спеціальні танцполи і свій DJ — всі умови для того, щоб розважатися до пізнього вечора. Найвитриваліші й вдень танцюють.

532 собаки в Ізраїлі мають кличку Toй

Після того, як ізраїльська співачка Нетта Барзілай перемогла на «Євробаченні-2018» з піснею «Toу» («Іграшка»), в міністерстві сільського господарства визначили, що в Ізраїлі різко збільшилася кількість собак з кличкою Той.

Ви правильно зрозуміли: облік собак у нас веде міністерство сільського господарства. У нього знаходиться вся статистика: які породи, клички, дані про власників. Мого красеня (на знимці) звуть Шон. Місто, в якому я живу, — Рішон-ле-Ціон — займає 2-ге місце в Ізраїлі за кількістю собак. І у кожного з них є чіп на нашийнику. А найбільш «собаче» місто — це Тель-Авів. Там з тваринами дозволяють і в кафе, і в великі торгові центри заходити.

У країні створено всі умови для студентів

У нашому маленькому Ізраїлі аж цілих 9 університетів. Один з них знаходиться в Тель-Авіві і займає величезну територію, на якій розташовані кампуси і навчальні корпуси. Навпроти університету, на березі річки Яркон, розбитий чудовий парк «Ганей Єшуа», де студенти люблять відпочивати після навчання.

Єшуа — це ім’я одного з мерів Тель-Авіву, а прізвище його було Рабинович. Завдяки його старанням і з’явився цей парк, «легені міста». Для відпочинку тут є все: можна бігати по доріжках, кататися на велосипеді або електрокарі, плавати на човнах і навіть піднятися в небо на повітряній кулі.

У день випускного краще виходити на вулицю з навушниками

А якщо ні — ризикуєте оглухнути від клаксонів, гудків та криків.

Навчання закінчилося, атестат зрілості отримано, і молодь відривається на повну: ганяє разом з батьками по всьому місту, виглядає з вікон машин і створює жахливий шум. Чесно кажучи, для мене це незвично. Ми свого часу після закінчення екзаменів та випускного вечора бродили до ранку і просто співали пісні під гітару.

На свято Пурім євреї їдять страву «вуха Амана»

Це смачні трикутні печенька з начинкою з маку, шоколаду, фінікової пасти. Їх назва походить від імені давнього лиходія Амана, який зводив наклепи на євреїв Персії, намагаючись їх знищити. Але завдяки цариці Естер та її дядька Мордехая все закінчилося добре: євреї вціліли, а Амана стратив справедливий цар Ахашверош. Ось вам коротка біблійна історія свята Пурім.

Чому це печиво трикутної форми? Кажуть, що так воно нагадує про трикутний капелюх, який носив Аман.

Ізраїльтян часто порівнюють з кактусами

У світі є такий кактус — опунція індійська. Він зустрічається практично повсюдно на території Ізраїлю і родить смачні плоди. Окрім одного маленького «але»: щоб дістатися до соковитої м’якоті, їх треба ретельно очистити від дрібних і шкідливих колючок. При зборі цих плодів на руки надягають товсті робочі рукавички, інакше візит до лікаря гарантований.

Ці плоди на івриті називають «сабрес» або «цабар». Так само називають і уродженців цієї країни. Сабра — це єврей, який народився тут, на землі своїх предків, на відміну від приїжджих в Землю Ізраїльську з іншої країни. Назва ця сленгова, але вона прижилася в сучасній мові дуже швидко. Сабра не завжди інтелігентний, часом грубуватий і колючий, як плід кактуса, але коли впізнаєш його ближче, розумієш, що зовнішність оманлива.

На вулицях можна потрапити на вудку шахраїв

Може статися так, що туристи стикаються з несумлінними продавцями або відвертими шахраями. Перерахую їх основні прийоми.

  • Безкоштовний сувенір. На перший погляд все виглядає досить мило: вам вручають дрібничку і кажуть: «Подарунок, подарунок». Після того, як ви берете його до руку, у вас одразу починають просити грошей. Що робити: не брати нічого з рук незнайомих людей.
  • Добрий самаритянин. До вас підходить людина, попереджає, що поруч орудують кишенькові злодії, і просить вас бути обережнішою. Люди часто інстинктивно починають перевіряти, чи все на місці, і тим самим підказують шахраям, де лежать цінні речі. Що робити: ввічливо подякувати і йти далі.
  • Подвійне меню. У будь-якому кафе в Старому місті не покладайтеся на усну обіцянку: «Недорого, я тобі зроблю гарну ціну». Одна моя знайома за тарілку хумусу, смажену картоплю і коржі заплатила більше € 70. Що робити: вимагайте меню.
  • Псевдогіди/Хапери. Зазвичай це місцеві жителі, які за 15-хвилинну екскурсію до храму Гробу Господнього можуть здерти з вас ледь не € 100. Що робити: брати тільки професійного гіда з ліцензією Міністерства туризму Ізраїлю.

У Старому місті є невидимі монастирі

Повз кожен можна ходити тиждень і не помічати дверей, що ведуть всередину. У кожному з них в середньому 1-2 ченці. Ці монастирі крихітні, але діючі. Там завжди є церква, в якій час від часу ведеться богослужіння, а келії зазвичай здаються арабам-християнам під житло.

Іноді буває смішно: заходиш всередину, а там діти на велосипедах катаються, повзунки на мотузках сохнуть. Але це місце офіційно вважається монастирем.

Вулицями вільно ходять кішки

Держава Ізраїль з’явилася в 1948 році. Єврейське населення країни тоді становило приблизно 500 тисяч осіб, а рівно через 3 роки збільшилося до 1,5 млн. Людям просто ніде було жити: тулилися в імпровізованих наметових містечках, на занедбаних англійських військових базах, де була величезна кількість щурів і мишей.

Мешканці цих наметових містечок домовилися підгодовувати кішок і всіляко піклуватися про них. Діти, яким тоді було по 5-6 років, запам’ятали, як робили їхні батьки. Сьогодні цим людям вже добре за 70, але вони до сьогодні зберігають традицію підгодовування котів і кішок. Практично в кожному будинку в будь-якому місті Ізраїлю живуть бабусі й дідусі, які за власні гроші купують котячий корм і годують тварин-безхатьків.

У містах, лісах і полях ростуть евкаліпти

Ви скажете: «Евкаліпт — це австралійське дерево». І будете мати рацію. В Ізраїлі його висаджували спеціально, через малярію, що косила місцевих жителів в кінці XIX – початку XX століття. Розповсюджувачами хвороби були малярійні комарі, які жили на болотах. Тому евкаліпти насамперед висаджували на болотистій місцевості.

Зараз вони ростуть в містах і селах, в лісах і полях. Часто це найвищі й найстаріші дерева, які можна зустріти в країні. Численні саджанці евкаліптів в руках першопоселенців стали символом єврейського заселення цих земель.

Ізраїльські троянди можуть розквітнути від краплі води

У цариці квітів є тезка — єрихонська троянда. Славиться ця рослина не красою, а своєю дивовижною життєстійкістю, завдяки якій вона отримала назвисько «квітка воскресіння». Влітку її гілки загинаються всередину до дозрілого насіння і висихають, формуючи кульки. Відірвані й рознесені вітром, вони можуть зберігатися роками, але відразу ж розкриваються, коли на них потрапляють краплі дощу.

Згідно з легендою, Діва Марія на своєму шляху до Єгипту помітила цю рослину і благословила її на вічне життя. Дивовижну здатність рослини до «воскресіння» використовували на святах Різдва і Великодня. Сухі гілки клали у воду і через кілька годин отримували схожу рослину троянди.

Бонус: місце, де виходять унікальні селфі

На Голанських висотах на північному сході Ізраїлю є Колесо духів — гігантські мегаліти з базальту діаметром до 158 м і віком близько 5 тисяч років. Такий собі близькосхідний Стоунхендж.

З центру цієї споруди через отвори-розриви в колах 3 рази на рік, в день весняного, літнього та осіннього сонцестояння, можна спостерігати мовби вироблені древніми людьми астрономічні знаки.

А у вашій туристичній скарбничці є цікаві факти про Ізраїль? Що здалося вам дивним або незвичним в цій країні?

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Back to top button
Close