Вчені виявили, що ваш найпихатіший друг є тим, хто насправді дбає про вас

Чи замислювалися ви колись, чому вам іноді комфортно з честолюбною подругою, вашою повною протилежністю?

А тому, що вона – справді відданий друг. Ті ваші близькі друзі, які пихаті, надто прямолінійні, які інколи створюють для вас неприємні ситуації – ваші найкращі приятелі. Як підтверджує наука, вам варто триматися поруч з ними.

Ми в Тутка знайшли дослідження, які пояснюють, як наші «найпихатіші» друзі найбільше люблять нас.

Якщо ви колись мали близького друга, який змушував вас незручно почуватися в тій ситуації, в якій ви могли б бути, і такі відчуття зовсім вам не подобалися, подумайте – можливо, вони це робили навмисно. Згідно з дослідженням, опублікованим в Асоціації психологічних наук, деякі близькі друзі можуть навмисно нав’язувати негативні почуття своїм улюбленим найкращим друзям, тому що вони вважають, що ці негативні почуття будуть корисними для них у довгостроковій перспективі. І справжня причина, через яку ви відчуваєте, що це так – це тому, що вони піклуються про вас.

Белен Лопес-Пере, провідний вчений, який проводив дослідження, пояснює, що люди можуть стати жорстокими, щоб бути добрими, і з добрими намірами змушувати вас некомфортно почуватися в дуже поганих ситуаціях.

Їхнє основне завдання полягало у заохоченні учасників дослідження уявити собі, що вони перебувають у чужій ситуації, і передбачити, що вони робитимуть на місці тих людей. Дослідники підсумували, що піддослідні виберуть найбільш негативний досвід для того, щоб навчити і допомогти людям зробити висновки і досягати своїх цілей.

Для того, щоб перевірити свою гіпотезу, вони запросили 140 дорослих осіб для участі у лабораторному дослідженні, яке включало спільну гру з анонімним партнером (відомим як «Гравець А»), і вони були «Гравець Б». Самі ж вони не знали, що «Гравця A» насправді не існує.

Перед початком гри всі вони одержали записку від “Гравця A”, де йшлося, що людина пережила розрив стосунків і була розбита серцем. Потім учасників попросили уявити, як гравець А міг би почуватися і зобразити у грі те, якби головний герой А був протагоністом. Під час цього дослідження деяких учасників просили поспівчувати “Гравцю А”, а решту попросили залишитись емоційно відстороненими.

Потім учасники були розділені на 2 окремі команди. Половина з них грала головну роль у грі під назвою Солдат удачі, де їх метою було знищити стільки ворогів, скільки вони могли. Іншу половину попросили зіграти у гру від першої особи під назвою Втеча з острова мертвих, де їх метою було врятуватися з кімнати, заповненої зомбі.

Після закінчення гри учасникам запропонували музику та кліпи з різним рівнем емоційної тематики. Потім їх запитали, на якому рівні між 1-7 вони хотіли, щоб їхні гравці (гравець А) слухали і читали опис кожного з цих кліпів.

Результати довели, що учасники, які співчували відчуттям гравця А, намагалися викликати сильні емоції у співрозмовника, і залежали від всієї мети гри. Більш конкретно, учасники співчували «гравцю А» і грали від першої особи, зосереджуючись на тому, щоб спровокувати більше гніву у свого «співрозмовника» через музику та відеокліпи, які вони вирішили йому показати. Крім того, учасники, які зіграли зомбі-гру від першої особи, зосередилися на тому, щоб викликати більше страху в своїх співрозмовників, вибравши найбільш емоційну музику та кліпи для демонстрації.

У цьому дослідженні було зроблено висновок, що люди, які співчували гравцю А, хотіли генерувати сильні негативні емоції як спосіб відстежувати почуття болю, яке вони могли б мати через своє горе. Крім того, сильніші негативні емоції під час гри показали більш високий коефіцієнт успіху вкінці відео, що означає, що гравець A відчув завершення гри і задоволення, коли вони виграли.

Що ви думаєте про це дослідження? У вас також є друзі, які можуть бути чванливими, але ваші інтереси їм на душі? 

За матеріалами