Я досить гарна мама

Поняття «досить гарна мама» ввів у вжиток британський педіатр і психотерапевт Дональд Вудс Віннікотт. Воно означає маму, яка робить все, що в її силах, визнаючи при цьому, що може робити помилки. Замість наслідування якихось залізних правил вона прислухається до себе і своєї дитини, розумно вибудовує стосунки з нею і в міру дорослішання поступово «відпускає» від себе, даючи можливість стати самостійною і відповідальною. У нашій статті з цим поняттям на своєму особистому досвіді вас познайомить Ольга Нечаєва – підприємець, письменник, екс-віце-президент компанії 20th Century Fox, а також терпляча, чуйна і ніжна мама. Ольга веде популярний блог «Жінка з Марсу», де пише про своє життя і виховання дітей.

До вашої уваги текст Ольги Нечаєвої про те, чому вона вважає себе «досить хорошою матір’ю». Її досвід не означає, що всі мами повинні так само поводитися зі своїми дітьми. Швидше це приклад того, як можна проаналізувати свою батьківську стратегію і зрозуміти, що працює, а що ні.

Період 7-11 років дається батькам не тільки як перепочинок, але і як час осмислити і зробити висновки. Мої діти зараз в цьому чудовому періоді. Ще діти, але вже самостійні, в міру незалежні, легкі. Написала про те, що вдалося, що не вдалося і що б я зробила по-іншому.

1. Чого не зробила – і шкодую

  • Завжди думала «навіщо змушувати дитину з мукою висиджувати за столом, якщо вона поїла за дві хвилини» – і відпускала. У них немає культури спілкування за столом. Поїдять і втікають. Мені не вистачає цих посиденьок.
  • Готувала те, що їдять діти, а не те, що їм я. В результаті вони люблять дуже обмежений набір продуктів і найпростішу їжу. Можливо, це і не пов’язано, але в іншому випадку я б їх годувала карі та фо-бо, а не котлетками з гречкою.
  • Не привчила до аудіокниг. А це привчає сприймати інформацію на слух. І саме по собі гарне заняття, якого у них немає.
  • Мій страх «загодувати» дитину телевізором перетворився в те, що діти в принципі не хочуть дивитися фільмів і вимагають вимкнути телевізор під час їжі. А я якраз люблю дивитися фільми за недільним обідом і ходити в кіно.
  • Не привчила до рутини домашніх справ. Вони роблять щось на прохання, але кожен раз доводиться домовлятися. Було б простіше, якби це стало звичкою, як чистити зуби.

2. Чого не зробила – та й байдуже

  • Завжди дозволяла їсти по всій квартирі. Тепер всі їдять по всій квартирі. Але і я їм по всій квартирі, так що у нас так.
  • Не купувала дітям взуття зі шнурками. В результаті вони не вміють зав’язувати шнурки. Не знаю, наскільки це важливе вміння, але щось мені підказує, що це не зіпсує їм життя і якось потім навчаться.
  • Не водила на концерти класичної музики. В результаті вони не підуть і сидіти не будуть. Втім, я теж не ходжу.
  • Не змушувала вчитися грі на музичному інструменті. І в принципі не змушувала чогось вчитись. В результаті Оля по черзі позаймалася флейтою, скрипкою, піаніно і гітарою – і все кинула. Обожнює малювати.
  • Не одягала «як потрібно». Завжди залишала вибір їм. В результаті на Олю неможливо одягнути сукню, а на Андрія – костюм або неспортивні штани чи взуття. Ну і що.
  • Не змушувала прибирати у своїх кімнатах. Так що у Олі завжди страшний безлад, а у Андрія все завжди на поличках. Мені здається, це нормально.

3. Що зробила – і задоволена

  • Ніколи не обмежувала у ніякій їжі і не змушувала доїдати. У дітей склалася цілком нормальна саморегуляція, і вони не втрачають волі, побачивши морозиво.
  • Ніколи не лікувала віруси. У них приголомшливий імунітет, і видужують від усього за кілька днів самі.
  • Ніколи не закутувала. Протяги, босі ноги, без шапки, шарфів і рукавиць – то все про нас. Тому мої діти не застуджуються ні від чого. Ні від холоду, ні від крижаної води, ні від відсутності шарфа при хворому горлі на вітрі. Вони в принципі не застуджуються.
  • Не сиділа з ними годинами при засинанні з народження. З 4 років залишала самих, вимикала світло і змушувала засинати. Тут у них теж прекрасна саморегуляція.
  • Дуже твердо привчала до недоторканності чужого й особистого. Ніколи не змушувала ділитися. В результаті вони завжди питають дозволу взяти чуже, спокійно приймають «ні» і легко діляться.
  • Намагалася мінімально контролювати домашнє завдання і шкільні обов’язки. Оля до своїх майже 10 років на повній саморегуляції. Андрій просить посидіти з ним, поки робить домашку, але необхідність її зробити усвідомлює сам.
  • Почала скоро давати кишенькові гроші, навчила спілкуватися з банківськими рахунками і покупками в інтернеті. Збирають, купують собі свої забаганки самі.
  • Ніколи не карала. Ні позбавленням чогось, ні «йди до своєї кімнати», ні «якщо не зробиш, то не буде комп’ютерних ігор». І у мене досі не виникло жодного приводу це зробити. Ми прекрасно справляємося просто розмовами (іноді, втім, на підвищених тонах). І у них немає цієї концепції «ах, якщо ти так, так ось тобі!». Ні з ким.
  • Рано і спокійно розповідала про тіло, секс, стосунки, дозрівання. Тепер, коли вони з цим зустрічаються, не бачать для себе нічого особливо цікавого, тому що і так все знають. І знають, що їм це поки не потрібно.
  • Не жахалася матюків. Сама їм пояснила їх. Пояснила, коли їх можна вживати, а коли ні. Вони їх всі знають, але не вживають (ха-ха, поки що по крайній мірі).
  • Дуже багато говорила про почуття – їх і інших. Про те, чому люди так чинять. Про те, як можна сказати «ні», не образивши. Чому буває заздрість. Чому інші діти можуть вигадувати небилиці. Чому не всі такі, як вони. Вони дуже тактовні, емоційно прокачані діти, які першими стають на захист слабких від булінгу, грубості та приймають недосконалості, в тому числі й мої.
  • Навчила ніколи не смітити і не переходити дорогу на червоне світло. Вони ніколи не кинуть навіть жуйку на асфальт.
  • Ніколи не дотримувалася ось цього: «батьки – єдиний фронт», «правило є правило», «як я сказала, так і буде». Була і залишаюся не особливо послідовною у всьому, крім добра, чесності, гідності та вірності своєму слову. Бачу тільки користь, гнучкість і вміння домовлятися як результат.
  • Носила на руках, годувала з ложки, подавала ковдрочку і одягала шкарпетки, скільки просили. Ні на чому не відбилося. Виросли в свій час.
  • Завжди прощала, пробачала і першою йшла назустріч. Ніколи не тиснула. Тепер вони прощають, не тиснуть і йдуть назустріч.

Кажуть, коли прийде дозрівання, їх кине в повне заперечення, щоб після кількох штормових років перетворитися на тих, ким вони були. Ці «ті» мені дуже подобаються. Так що в сухому залишку я – «досить хороша мати».

А які досягнення і помилки були у вас, як у батьків?