in , ,

Я відверто розповім про свою роботу акушера-гінеколога і про те, чому не впустила чоловіка на партнерські пологи

Софія Олегівна — акушер-гінеколог і за сумісництвом мама 2 дітей. Вона веде блог, в якому ділиться випадками з практики, розповідає про свою професію та життя і дає поради майбутнім мамам.

Ми підглянули за нюансами її важкої роботи і розповімо, що стоїть за дивними харчовими забаганками вагітних і чому термін «старородка» давно себе вижив.

Я не стала на горло своїй мрії

«Тут важко», – попереджали мене, коли я писала заяву про влаштування у відділення гінекології.
«Ой, не треба, Софіє! – втомлено зітхала лікарка, з якою я чергувала. – Це такі нерви…»
«Що ж там таке?» – думала я.

І продовжувала ходити на чергування. Питання пацієнток не дратували, навіть подобалися, та й робота теж. Виявилося, все пізнається в порівнянні. Ті, хто попереджав про труднощі, просто не працювали в нейрореанімаціі, а ось я працювала.

Наближався кінець 6-го курсу, і потрібно було терміново визначатися. Ось терапія, широка наука. Або офтальмологія. Та й складно на кафедру гінекології вступити. Я вирішила піти до головного лікаря і запитати поради. Він уважно вислухав мою історію і посміхнувся:
– Не треба ставати брудною ногою на горло своїй мрії, — і розлого підписав моє прохання про вступ до інтернатури.

Про що жінки соромляться сказати гінекологу

Комусь вдалося переконати прекрасну стать в тому, що якщо щось турбує — то це не важливо, а можливо, навіть і нормально. «Не треба соромитися» — табличку з цим рядком з пісні Івана Дорна треба повісити біля входу в жіночу консультацію, відділення гінекології та пологового будинку, тому що відчуття, які порушують якість життя — не нормальні. Нетримання сечі, біль при статевих контактах — про це жінки часто соромляться сказати не тільки лікарю, але і чоловікові. І терплять, терплять.

Не бійтеся звертатися за допомогою. При жіночих консультаціях є психологи, спільно з гінекологами вони вам допоможуть. Я дивуюся, як швидко біжить час: сьогодні понеділок, завтра вже п’ятниця, сьогодні ти шукаєш подарунки від Миколая, завтра вже ти цього Миколая чекаєш для своїх дітей. Хочеться, щоб кожна секунда приносила задоволення. Дискомфорт? Відразу шукайте причину й усувайте її. Я, наприклад, згадуючи про прожите життя, не хочу шкодувати, що щось пропустила. Не хочу думати, що там, де я могла насолоджуватися, я сумувала. А ви?

Про пристрасті вагітних в їжі, або Як не хотіти оселедець з полуницею

«Як це я проведу 40 тижнів вагітності й ні разу не попрошу на сніданок смажених шпалер?» – так я думала доти, поки не завагітніла сама. А з настанням вагітності почала чекати, коли ж уже захочу чогось незвичайного. Так і не захотіла. Тільки любов до солодкого як рукою зняло: на зміну тортів та цукеркам прийшли помідори у всіх видах.

Потім раптом почала помічати, яка надзвичайно смачна зубна паста. Почала їсти м’яту на сніданок, обід і вечерю. А в 35 тижнів прийшов результат аналізу крові зі зниженим гемоглобіном, і препарати заліза вилікували мою тягу до м’ятних продуктів. До шпалер так і не дійшла. Тому тепер, коли я чую на прийомі: «Мені дуже хочеться солоної риби з “Макфлурі” з “Макдональдсу”, можна?», у відповідь призначаю аналізи крові. Можливо, що причина дивного бажання — знижений гемоглобін. А можливо, самонавіювання.

Чому народжувати дітей не страшно

Будучи дитиною, я дуже сильно боялася народжувати дітей. Всі навколо розповідали про те, як це боляче і страшно. І моя дитяча уява малювала картину, схожу на сцену з тих серіалів, що дивилася бабуся: ось я з величезним животом лежу в темній кімнаті на ліжку, в ногах стоїть жінка і кричить: «Ту-у-ужся, ту-у-ужся!», я кричу від болю, а родичі й сусіди, ніби з картини Рубенса «Народження дофіна», громадяться навколо і визирають з-за спин одне одного.

А тепер я бачила тисячі вагітних жінок і тисячі пологів. І можу з упевненістю сказати: народжувати не страшно. Головне, як слід до цього підготуватися. Ось кілька порад, як організувати собі м’які пологи, які захочеться повторити:

  • Психологічний настрій. Це, мабуть, найважливіше перед тим, як ви опинитеся в стінах пологового будинку. Якщо боляче — нормально. Значить, процес йде. І яким б нестерпним не здавався цей біль, ви зможете його витерпіти, як змогли наші мами і бабусі.
  • Дихальні техніки. Зараз дуже багато курсів підготовки до пологів. Такі курси є при пологових будинках та жіночих консультаціях. Причому ті, що при консультаціях, найчастіше безкоштовні. А ще можна взяти з собою психолога на пологи. Як правило, такі психологи є в пологових будинках.
  • Отримуйте задоволення. Якщо у вашому родовому боксі буде душ або ванна, обов’язково скористайтеся цим під час перейм — зрозуміло, з дозволу лікаря. Тепла вода має неймовірний знеболювальний ефект, перевірено на собі. Ще можна запалити ароматичні свічки, увімкнути музику і вимкнути світло.

День, коли ви пішли народжувати, — це свято, день народження вашої дитини. Сучасна наука робить все, щоб жінки «розслабилися і отримували задоволення». І не лякали розповідями про це своїх або сусідських дітей.

Чому акушери-гінекологи кричать на пологах

Може скластися враження, що акушери — злі, бездушні і холоднокровні чудовиська, які ненавидять свою роботу і всіх жінок на світі. Але не така страшна мама, як її малюють першокласники. І з акушерами теж все інакше. Річ у тім, що під час пологів свідомість змінюється: все відходить на другий план, і вимикається інстинкт самозбереження. І в найбільш відповідальний момент жінка перестає чути і слухати, що їй кажуть. Ось тут акушерові стає страшно. Адже він знає, чим може закінчитися навіть секундне зволікання, тому що бачив критичні випадки. Тому що не хоче, щоб такий випадок стався.

А жінка каже, що втомилася, що більше не може, що «зробіть кесареве». Не дихає так, як їй кажуть, махає ногами і руками, каже, що їй боляче. Так, народжувати завжди боляче, але цей біль — фізіологічний. Тільки жінці під час пологів спокійним тоном нічого не поясниш. І тоді акушери кричать. Голосно. Довго. Тому що вони розуміють, що по-іншому їх зараз не почути. Тому що хочуть, щоб у жінки та її дитини все було добре.

А потім, коли лунає крик новонародженого, вони полегшено зітхають. Радіють, посміхаються, вітають. Коли було особливо важко, вони залишають всю радість жінці й сідають писати історію. А потім теж радіють. Акушери дуже люблять своїх пацієнток. Без любові в цій професії не залишаються. Просто це така любов, про яку іноді потрібно кричати.

Чому я не взяла чоловіка на пологи. Погляд через призму професії

Від тих, хто тільки збирається в пологовий будинок, чула багато різних міркувань. Хтось каже: «Візьму чоловіка/маму/сестру. Це ж підтримка! Буде не так боляче» або «Звичайно, чоловік піде! Хай бачить, як мучуся». Інші казали: «Ну ні, мені точно буде не до цього» або «Щоб він свідомість втратив і лікарі на нього перемкнулися?..»

І ось я вагітна. Піддавшись загальному ажіотажу і радісним відгуками бувалих, задумалася: «А може, спробувати спільні? Якщо і справді добре?» Але коли почалися перейми, зрозуміла, що бачити когось поряд мені хочеться найменше. Я спостерігала тисячі пологів збоку, але назавжди запам’ятала момент, коли побачила пологи вперше, ще в університеті. І навіть не знаю, хотіла б я, щоб мій чоловік відчув ті ж почуття, що і я тоді, чи ні. Ось я вагітна вдруге. І знову думаю: «Спробувати? Нехай за руку підтримає…»У день пологів ми домовились, що як тільки все почнеться, зателефоную. А потім я лягла у ванну, акушерка вимкнула світло, увімкнула музику, і я вирішила, що і так добре.

Партнерські пологи — це досить нелегко, тож перш ніж взяти чоловіка з собою, зважте всі за і проти. Щоб все пройшло так, як в позитивних відгуках, потрібно, щоб чоловік сам хотів піти з вами. Переконайтеся, що він знає, на що йде, пройдіть разом курс підготовки до пологів — там його навчать бути по-справжньому корисним в такий відповідальний момент, розкажуть черговість процесу і підготують психологічно. Зараз пишу і думаю: «А даремно не взяла чоловіка на пологи. Ну добре, може, наступного разу?»

Чи варто народжувати після 40 років?

«Перші пологи після 40 років» – все частіше дописую рядок в діагнозі. Це колись після 25 безжально писали «старородка», а тепер жінки насолоджуються життям, будують кар’єру, заробляють гроші й тільки потім, до країв наповнившись усіма благами життя, народжують дітей. Як лікар я повинна сказати, що не варто затягувати з плануванням дітей. Хоча б тому, що ніхто не знає, що буде з вашим організмом далі. Та й енергійність людей в 20 і в 40 років різна. За відгуками жінок, які пізнали радість материнства в 18 і в 38, наприклад, друга вагітність дається важче.

Нещодавно колега запитала: «Що ви кажете жінці, яка хоче завагітніти в 50?» «Щоб фолієву кислоту приймала», – засміялася я. Тут підтягнулися інші колеги, і почалося шалене обговорення теми: всі наводили приклади з життя та історії знайомих, висловлювалися за і проти.

Я працювала в нейрореанімаціі. Часто звідти виходили на своїх ногах люди, на яких у лікарів надії майже не було. Коли всі думали, що життя цієї людини прожите, вона раптом розплющувала очі, її знімали з апарату, вона починала розмовляти, піддавалася реабілітації та виписувалася додому. У цих людей завжди був сенс життя. Хто знає, може, це були їхні діти? Так що, мами, пам’ятайте: найцінніше, що тато і мама дають дитині, — це життя. Далі взагалі все в її руках.

Найкраще в моїй професії

Коли жінка приходить на прийом, перше запитання, яке я даю, звучить так: «Що вас турбує?» І в 90% випадків знаю: вона скаже, що вагітна. Тому що у вагітних жінок є щось особливе. Світиться. І мене накриває така хвиля щастя, що починають сльозитися очі. Якби можна було кожен раз при такому візиті підкидати конфетті, випускати повітряні кулі та вмикати музику, я б це робила.

І ось ми йдемо до кабінету УЗД, ставлю датчик, повертаю до неї екран і показую на маленьку миготливу точку: «Бачите, пульсація? Це сердечко б’ється!» У цей момент жінки починають посміхатися, сміятися, хтось закриває обличчя руками, хтось плаче від радості й каже: «Лікарю, ви не уявляєте, як я цього чекала!» І вони світяться ще сильніше. Я розповідаю їм, як їсти, пити, як тренуватися. Таке відчуття, ніби споряджаю жінку в цікаву подорож, даю їй чарівну карту місцевості, таку стару, нанесену золотом на коричневе полотно і перев’язану золотою стрічкою.

Жінки, любі, не бійтеся звертатися за допомогою, не бійтеся самого процесу. Бажаю вам найбільш м’яких і прекрасних пологів.

За матеріалами

Сподобалось?

Якщо хочете бути щасливими, приберіть з життя п’ять “О”

Вечірні вправи для біцепсів і трицепсів, які перетворять ваші руки