Жінка пережила бомбардування драмтеатру в Маріуполі. І розповість свою невигадану історію…
Маріуполь – слово, яке нині на устах у всіх українців, місто, за яке щосекунди зринають молитви до Господа. Тирани не жертвують нікого, і минулого тижня нелюди скинули бомбу на драмтеатр – місце прихистку численних жінок та дітей. Болить серце і дотепер… а що ж розкажуть ті, хто пережив цей жах на власному досвіді? Героїня Тутки – Марія Радіонова із Маріуполя в той жахливий день була саме біля драматичного театру.
“Я в той момент саме стояла біля виходу. Одразу і не зрозуміла, що і до чого. Почула лише свист… зненацька один чоловік схопив мене ззаду за шию, нахилив до землі та сказав лягати на землю. На нас сиплються уламки стін, цегла… Я побачила багато поранених: жінку в калюжі крові, чоловіка з розбитим обличчям…
Завал був неймовірно великим… діти бігали, кликали своїх батьків, інші дорослі заспокоювали їх… Люди кинулися розбирати завали… Я дуже погано пам’ятаю все, що тоді відбувалося, бо була в шоковому стані. Снаряд розірвався саме в залі, де ми сиділи… Загинули мої собаки – моя єдина сім’я…
Одразу після вибуху знову почався артобстріл, а я не могла зрушити з місця… Люди кинулися тікати, я поплелася услід за ними. В напівшокованому стані пішки дісталася до Бердянська, потім в колоні доїхала до Запоріжжя…”
Переглянути цей допис в Instagram
