12 книг, після яких відійти буде непросто (Кожна з них написана нобелівським лауреатом)

Нобелівська премія з літератури щорічно вручається авторам за досягнення в цій області. Раніше її фокус був спрямований на твори, які заспокоюють, але за роки існування премії він змістився на експерименти, а потім на різноманіття літератури.

Ми в Тутка поставили мету вивчити творчість 107 лауреатів премії та відкрили для себе ці 12 книг, які зворушили нас до глибини душі.

1.

Генріх Белль
“Груповий портрет з дамою”

Основні мотиви творів Генріха Белля — безглуздя війни та вплив нацистського режиму на долі людей. Головна героїня книги “Груповий портрет з дамою” – німецька жінка Льоні Пфайффер. Її роман з радянським військовополоненим підтримує і водночас руйнує її життя. Оповідання ведеться від імені оповідача, що розмовляє з тими, хто знав Пфайффер. Їх оповідання не лише розкривають образ жінки, але відбивають життя суспільства Німеччини у той час.

 

2.

Тоні Моррісон
“ПІсня Соломона”

Тоні Моррісон отримала Нобелівську премію в 1993 році за те, що вона “у своїх повних мрії та поезії романах оживила важливий аспект американської реальності”. Її книга “Пісня Соломона” – улюблений твір Барака Обами. В центрі сюжету — життя молодого афроамериканця Мейкона Деда III з Мічигану. Книга відбиває його конфронтацію з суспільством і описує пошуки героєм сімейних коштовностей і матеріальної незалежності, які приводять його до своїх коренів.

 

3.

Жозе Сарамаго
“Перебої в смерті”

Що було б, якби люди раптом перестали помирати? Жозе Сарамаго уявив це в книзі “Перебої в смерті”. У одній країні смерть вирішує перервати свою працю. Відтепер доля людей — жити вічно. Але потім їх ейфорія перетворюється на відчай, всі починають шукати способи покінчити з ситуацією, що склалася. І коли країна виявляється на порозі хаосу, смерть особисто вступає в гру і змінює правила.

 

 

4.

Еліс Манро
“Ти ким себе уявляєш”?

Критики порівнюють Еліс Манро з Чеховим і називають її хорошим психологом. “Ти ким себе уявляєш”? – це роман в епізодах,вусі оповідання між собою пов’язані й оповідають про Фло і її названу доньку Розу. Автор робить акцент на те, що кожен герой відповідає за свої рішення і будує долю.

 

 

 

5.

Гюнтер Грасс
“Цибулина пам’яті”

“Цибулина пам’яті” – автобіографічна книга Гюнтера Грасса. Мемуари охоплюють період з 1 вересня 1939 року, коли почалася Друга світова війна, до 1959 року, коли був опублікований його відомий роман “Бляшаний барабан”. Розповідаючи про своє життя, автор згадав про декілька місяців служби в СС, що мало не коштувало йому репутації. Обвинувачами навіть піднімалося питання про позбавлення Грасса Нобелівської премії з літератури. Але, як з’ясувалося, він ніколи не приховував цей факт і засуджував тих, хто захищав своє нацистське минуле.

 

6.

Жан-Марі Гюстав Леклезіо
“Небесні жителі”

У своїх книгах автор часто піднімає тему розгубленості людини перед сучасним світом. “Небесні жителі” – це збірка новел, дитяча проза, яка відгукнеться в душах у дорослих. Герої живуть в різних місцях, вони не знають одне одного, але схожі. Вони бачать світ по-іншому і поводяться не так, як всі. Хочуть іншої реальності й іншої свободи.

 

 

7.

Кадзуо Ісігуро
“Похований велетень”

Кадзуо Ісігуро отримав Нобелівську премію у 2017 році за те, що “відкрив прірву під нашим ілюзорним почуттям зв’язку зі світом”. “Похований велетень” – поки що останній його твір. Це фентезійний роман на основі історії середньовічної Англії. Літня пара, Аксель і Беатріса, вирішують покинути своє маленьке село і відправитися в небезпечну подорож, щоб знайти свого сина, якого не бачили багато років. Автор розповідає історію про пам’ять, забуття, про помсту і війну, про любов і пробачення. Про те, як всі люди насправді самотні.

 

8.

Герта Мюллер
“Гойдалки дихання”

Герта Мюллер отримала Нобелівську премію у 2009 році за те, що вона “із зосередженістю в поезії та чесністю в прозі описує життя знедолених”. Сама Герта знайома з цією темою не з чуток: їй довелося зіткнутися з депортацією батьків, втратою роботи через відмову співпрацювати зі спецслужбами, цензурою стосовно її творчості. “Гойдалки дихання” – це роман-спогад, історія німецького юнака Лео, якого депортували з Румунії та відправили до радянського табору, де він повинен допомагати відновлювати країну від наслідків фашизму.

 

9.

Імре Кертес
“Без долі”

У 2002 році Імре Кертес отримав Нобелівську премію “За творчість, в якій тендітність особистості протиставлена варварському деспотизму історії”. У 1944-1945 роках він був в’язнем Освенцима і Бухенвальда, що лягло в основу написаних ним творів. У романі розповідається історія молодого хлопця, якого відправляють в концтабір. Там він бачить увесь жах деградації людини, але хоче вижити, попри всі розкаяння совісті.

 

 

10.

Кендзабуро Ое
“Футбол 1860 року”

Свою першу літературну премію Кендзабуро Ое отримав, коли йому було 23 роки. А у віці 59 років він став лауреатом Нобелівської премії. В романі “Футбол 1860 року” події з проміжком в 100 років синхронно розгортаються в одному і тому ж місці. Це історія двох братів, Міцусабуро і Такасі, просочена японською ментальністю, яка помітна не лише в стилістиці й формулюваннях, але й у вчинках, і мотивації героїв.

 

 

11.

Каміло Хосе Сіла
“Вулик”

Каміло Хосе Сіла отримав Нобелівську премію в 1989 році “за виразну і потужну прозу, яка співчутливо і зворушливо описує людські слабкості”. Дія роману “Вулик” відбувається в Мадриді 1940-х років. У книзі близько 160 персонажів, які практично рівноправні за своїм значенням. Зустрівшись одне з одним, вони зникають в шумному вулику великого міста.

 

 

12.

Ісаак Башевіс Зінгер
“Шоша”

Більшість книг цього автора представлена на ідиші та в перекладі, який нерідко відрізняється від оригіналу. Роман “Шоша” порівнюють з “Лолітою” Набокова. В нім описане життя єврейської богеми передвоєнної Варшави. Це історія хлопця, який в дитинстві грався з дівчинкою на ім’я Шоша. Подорослішавши та ставши письменником, він знову зустрічає Шошу і закохується в неї.

 

 

Розкажіть про останню книгу, яку ви прочитали. Чим вона вас зачепила?