5 нових книг, які варто прочитати восени

Восени хочеться чтива «живого» і теплого – тобто такого, де жвавий сюжет поєднується з філософськими роздумами, а жанрове розмаїття дозволяє неквапний вибір. Саме такі книжки нагодилися під цю осінь, і всі вони варті вашої уваги.

 

 

1. Віржині Депант. “Вернон Субутекс #1”

Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019

Цей роман, а також його авторка – літературні сенсації Франції. Книжка розійшлася мільйонним тиражем, 45-річна письменниця стала фіналісткою Букерівської премії 2018 року, першою феміністкою, провокаторкою і головним персонажем літературного андеграунду. За романом знято культовий телесеріал, а сама книжка затвердила за авторкою славу літературної панк-ікони, яка розпочалася з роману «Трахни мене» (1993). Цього разу, а саме в історії про Вернона Субутекса, авторка довела свою головну перевагу – нестримно-сатиричний ритм письма – до вражаючої досконалості. За сюжетом, герой роману, донедавна власник музичної крамнички, який ніколи не вірив, що все життя доведеться продавати платівки і футболки з рок-зірками, несподівано отримує сумнівну свободу. А саме – розпродає весь крам, стає невловним персонажем, точніше, злидарем, який поволі спускається на самісіньке соціальне дно. Звісно, секс, драгз і рок-н-рол при цьому додаються, хоч на хвилі безгрошів’я чолов’яга з ностальгією згадує часи, коли чудово знав, «як задешево з’їздити на концерт The Stooges до Ле-Мана або як програти сто євро в покер». Утім, життєвої мудрості а ля Буковскі йому все одно не позичати. «Життя часто грає на два тайми: – переконаний наш герой, – протягом першого воно тебе заколисує, змушуючи думати, що ти всім керуєш, а протягом другого, коли ти розслабляєшся і складаєш зброю, застає зненацька й завдає удару».

2. Джейн Гарпер. “Сила природи”

К.: Нора-друк, 2019

У новому психологічному трилері авторки бестселеру «Посуха» чимало інтриг, які вона зазвичай залишає відкритими наприкінці кожного з розділів. Утім головна інтрига цього разу таїться навіть не в розслідуваних героєм роману, федеральним агентом Аароном Фоком злочинах, а природі, яка являє собою основний жах для людини 21 століття. «Зібравши всі припаси на купу на землі, жінки п’ятикутником стали навколо, діставши ліхтарики і мовчки роздивляючись свої скарби. Три непошкоджені намети; менш як літр води, нерівно розподілений по п’ятьох пляшках; шість батончиків». За сюжетом, п’ятеро жінок в Австралії вирушило в похід, повернулося чотири. Що ж сталося? Окрім того, що в горах двадцять років тому на туристів нападав жорстокий маніяк, ще ж залишаються холод і зливи, непролазні хащі й отруйні змії, голод і втома. І навіть наш досвідчений герой вже сумнівається, чи розкриє природа свої секрети, оскільки навіть розкритих в глушині злочинів фінансового характеру, явно замало супроти головної проблеми – зниклої безвісти жінки.

3. Ніл Ґейман. “Океан у кінці вулиці”

К.: КМ-Букс, 2019

Автор цієї книжки переконаний, що не всі з нас добре пригадують своє дитинство. А якщо й так, то навряд чи всі спогади абсолютно точні, бо найпотаємніші з них можуть бути заховані, мов дитячі іграшки на дні забитої дорослими речами шафи, і лише повернувшись у місця, де ви виросли, ви згадаєте, як усе було насправді. Тож не дивно, що ця дивовижна казка для дорослих – часом добра, часом зла, часом страшна і моторошна – від «рок-зірки сучасної літератури» запрошує читача у подорож лабіринтами спогадів. Головний герой книги згадує семирічного себе і всі ті речі, які з ним траплялися у дитинстві. Повернувшись на сільську вулицю свого дитинства, він згадує також дивовижну сусідську дівчинку Летті Гемсток, яка обіцяла його захищати попри все. Сидячи на березі ставка, який Летті вперто називала океаном, він згадує те, що волів би забути.

4. Тарас Мельничук. “Юнак милується автоматом”

Брустурів: Дискурсус, 2019

За стилем ця поезія іноді схожа на американського Уолта Уїтмена, образ якого автор, названий Князем Роси, за життя наслідував, і водночас – на японські хоку (і танка), які саме тоді стали з’являтися в радянських «Перлинах світової лірики». Звісно, Басьо ще не було, а був пролетарський поет Ісікава Такубоку, але й цього було достатньо, щоб вразити східною естетикою західноукраїнського поета. У принципі, народний мінімалізм, який практикував автор, тільки тим і цінний (на відміну від урбаністичної лірики), що він – про «справжні» цінності, які, будучи в усьому світі «олдовою» темою, ніколи не застаріють. Це космос навіть у мовчазному жуванні за столом. Причому будь-де – хоч у Заполяр’ї, хоч у Вижниці. Кажуть, цей поет надихав Василя Герасим’юка і Степана Процюка – двох поетів різних поколінь, але одного і того ж маргінесу, де час не має значення. Іноді поява будь-якого сільського екзоту у вихолощеному «столичному» контексті може вистрілити, як вистрілив свого часу цілий комсомольський десант, призваний до Києва з національних окраїн, де були і той самий Герасим’юк, і Іван Малкович, і Оксана Забужко.

5. Володимир Лис. “Обітниця”

Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019

Починається цей роман з невинної зустрічі героя з сусідкою. Але чи може бути «невинною» жінка, про яку в Старому місті ходять моторошні чутки, і яка «переповнена іронією, як замаскованою отрутою, і боїться виплеснути ту отруту в більшій дозі, бо інакше стане затоплювати все довкола»? У будь-якому разі, не жарти чи пустощі заповнюють простір стосунків на вуличці із символічною назвою Обітниця, а справжня трагедія. Тут тобі й давній гріх старого Антона Личака, про який натякає лист з єдиним реченням: «Час повертати борг», і драма сусідки Ольги, в якої син закохується в дочку бізнесмена Єгора, і та відповідає взаємністю, але юна пара не знає, що насправді вони брат і сестра. Повертається з колонії Богдан, засуджений за вбивство, якого не чинив. Його дружина обрала щастя з іншим, а донька й не підозрює, що в неї є тато. А ще поруч сестра дружини Віка і вищезгадана «іронічна» дивачка Алевтина. Тобто маємо містична епопея, в якій долі мешканців вулички, неподалік якої височить старовинний замок, переплітаються в тугий вузол. Тут і щемливі стосунки, давні й теперішні почуття, і палке кохання. При цьому кожен з героїв колись давав свою обітницю. Та чи кожен її дотримався?

 

Автор: Ігор Бондар-Терещенко