“Син два дні пішки добирався з Умані, щоб поїхати на підмогу”, — мама захисника «Азовсталі»
Ніконець Михайло, 16.06.1992 р.н., м.Умань. Його шлях до Азовсталі почався 2014 року на Майдані. Потім був Маріуполь, 2015. Потім мирне життя. А потім повномасштабне вторгнення рф 24 лютого. Він покинув усе, що мав, і поїхав виручати хлопців.
“Він не призивався через військкомат, він не був закріплений ні за однією з частин. 10 березня пішки з Умані пішов на Київ, добрався до Києва 2 дні, напевне був в ТрО. А 27 березня з міста Дніпро він з групою хлопців на гелікоптерах був направлений в Маріуполь на підкріплення”, — говорить мама Михайла Тая Ніконець.
“Спочатку був в порту, потім в місті, 13 квітня вони разом з морпіхами пробились на «Азовсталь». На даний час він знаходиться там і разом з усіма тримає цей бастіон”.
Фото: Михайло з дівчиною
«Дзвонив, передав, що любить і зробить усе, щоб ми виграли. Сказав, що не боїться смерті. Боїться, що нас більше не побачить. Спасати їх ніхто не буде».
Фото: мама Михайла Тая Ніконець (скріншот з відео)
«Мам, не волнуйся. Я там, де я хотів бути».
Це короткі повідомлення, які Михайло надіслав мамі:
«Мама, я в Маріуполі. Живий, все нормально. Зв’язку нема, вибачай».
“Так, я знаю чим це все закінчиться!!! Хочу щоб всі знали, що там на «Азовсталі» був ще один захисник, хлопець з міста Умань — сміливий, чесний, справедливий, який не міг сидіти дома в своїй квартирі, а пішов добровольцем до своїх хлопців на допомогу”, — говорить Тая Ніконець.
14 травня Михайло Ніконець отримав поранення, несумісне з життям. Наша шана Герою та співчуття близьким.
