Я постійно чую, «от як призвуть, і я піду», «а я не ховаюсь, чекаю», «я поки волонтерю, далі теж піду»… І так від минулої весни. Хлопці, а ви не думали що ми також хочемо додому?
Хлопці, я постійно чую, «от як призвуть, і я піду», «а я не ховаюсь, чекаю», «скоро і я піду», «я поки волонтерю, далі теж піду», і т.д. І таке ще від минулої весни.
Хлопці, а ви не думали що ми також хочемо додому, ми також вміємо втомлюватись, ми також маємо дітей і дружин, які вже, трясця, не один раз сиве волосся приховали під черговою фарбою! У нас також є проблеми і не тільки зі здоров‘ям!
Вам не здається це принизливим захищатись якимись законами від військомату, поки ваші сусіди захищають вас і ваші сім‘ї?!
Ви звикли до війни, і сперечаєтесь про Іво Бобула (скандал через інтерв’ю та жінок, – прим. ред.), та ще якусь дичину? Агов! Прийдіть до свідомості! Нас залишається все менше, а вас в диванних окопах все більше!
І не потрібно мені пояснювати всяку дурню типу «не все так однозначно», «мій чоловік робить дещо важливіше за депутатів», і ще якусь маячню. Я і без того розумію про непридатність і т.д. Краще поясніть це моїй дружині, яка повела сина на секцію з боксу, де ринг об‘єднаний зі спортзалом, і ледь від гніву і кому в горлі стрималась, та не заплакала! Бо ваші «непридатні бройлери» тягають залізо і роблять селфі з героїчними фізіономіями, на яких ще героїчніші дописи! Поясніть це моїй бабі, яка наразі має 84 роки, серцеву недостатність, і єдиного найближчого родича, який на війні.
А може сядете разом з чоловіком і дітьми біля наших дітей, та розкажете як вам важко, і що ви пережили на початку війни? Очі дітей не брешуть! Вони вам посміхнуться, але когось виглядатимуть серед натовпу. Вони подорослішали не на рік, а на ціле життя! Та всі пережили! Але хтось ковтнув сльози, кров, піт, зібрав волю всередині, стиснув зуби, лишив все що мав, і пішов боротися, захищати і мститися!
«Ми пєрєсєлєнци, аставілі всьо что імєлі, знаєтє как нам тяжело?»! І далі що?! Це як вас оправдовує? Ви маєте якусь особливість? Чи може вам потрібна спеціалізована зброя під грифом «для страждаючих пєрєсєлєнцав»? Що за маячня в ваших головах?! От зі мною також служить «пєрєсєлєнєц». Так він вивозив місяць сім‘ю з окупації Херсону. І одразу лишивши дітей і дружину пішов захищати свою землю. То чим ваш статус унікальніший за його?! Знаєте чим? Думаю здогадаєтесь і так…
А ще є «ми перемагаємо», «скоро всіх завалимо», «бійтеся нас», «Україна непереможна», «минув рік і ми вистояли» і т.д. Хто «МИ»? Кого «НАС»? І все це з фоткою в чистеньких кросівочках, приморщеним героїчним фейсом від Брюса Уїлліса, і впевненою посмішкою на фоні паруючого стейку чи хрумкого круасана.
Мамки! Жінки! Усвідомте врешті реальність! Відпустіть своїх чоловіків! Так, реально повернуться не всі, але точно більшість. В іншому випадку нас просто не вистачить, щоб захистити вас, вашого «мужика», і на жаль, ваших дітей.
Хлопці, допоки ви шукаєте в собі вагому причину вашої відсутності на війні, доти нас будуть все більше розтягувати щоденною лотереєю гри в життя.
Я до всіх звертаюсь, і так само до рідні, яка у мене немаленька, а по факту на війні лише я один… Як вам там? Не парьтесь, у мене все добре, у нас все добре!
Коли дасть Бог перемогу, і хтось казатиме Слава Україні, не поспішайте відповідати, подумайте! Може ліпше промовчати, десь, наприклад у мами чи дружини під спідницею?
